Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.12.2025 р. № 6640/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно імпорту та зберігання технічного метанолу, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство зазначає, що планує здійснювати                      імпорт на митну територію України метанолу технічного (код згідно                                                           з УКТ ЗЕД 2905110000). Імпортований метанол буде використовуватися як складова сировина у виробництві добрив, що виготовляються Товариством.

Товариство повідомляє, що після ввезення метанол технічний зберігатиметься на території Товариства та використовуватиметься виключно для власних виробничих потреб. На даному етапі Товариство не планує здійснювати реалізацію або торгівлю метанолом.

Разом з цим, Товариство не виключає можливості, що в подальшому метанол може постачатися (реалізуватися) іншим суб’єктам господарювання на території України.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Які саме ліцензії йому необхідно отримати для законного здійснення імпорту, зберігання та подальшого використання метанолу (код згідно з УКТ ЗЕД 2905110000) у виробництві добрив.

2. Чи підлягає зазначена речовина під визначення пального у розумінні законодавства, чи є вона підакцизним товаром, а також які податкові наслідки (щодо ПДВ та акцизного податку) виникають у випадку його імпорту та використання виключно для власних виробничих потреб?

 

Щодо питання 2

Згідно з п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку (підпункт 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Перелік підакцизних товарів, що відповідають певним кодам товару (продукції) та їх описам згідно з УКТ ЗЕД, які є пальним, та ставки акцизного податку визначені п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу метанол технічний (метиловий спирт), який класифікується згідно з кодом               УКТ ЗЕД 2905 11 00 00, належить до підакцизних товарів та є пальним відповідно до підпункту 14.1.141¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Відповідно до підпункту 212.1.2 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платником акцизного податку є особа – суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

Об'єктами оподаткування є операції з ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України (підпункт 213.1.3 пункт 213.1 статті 213 Кодексу).

Базою оподаткування, в даному випадку є митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначається відповідно до Митного кодексу України (пункт 214.3 статті 214 Кодексу).

Суми податку з товарів (продукції), які ввозяться на митну територію України, що підлягають сплаті, визначаються платниками податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку (пункт 218.1 статті 218 Кодексу).

Згідно з підпунктом 222.2.1 пунктом 222.2 статті 222 Кодексу податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, зокрема, при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Отже, у разі якщо, Товариство планує ввозити на митну територію України метанол технічний, з якого сплачено акцизний податок відповідно до підпункту 222.2.1 пунктом 222.2 статті 222 Кодексу, то Товариство буде платником акцизного податку відповідно підпункту 212.1.2 пункту 212.1 статті 212 Кодексу.

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий.

Згідно з підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Відповідно до п. п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно з підпунктом «б» п. п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує                   пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової                    переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення),  змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання,

реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. б п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу платники податку – розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Отже, при здійсненні Товариством операцій з реалізації пального у розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, до яких відносяться операції з реалізації пального іншим особам, та/або використання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки у випадку, якщо приміщення (територія), де зберігається пальне, відповідають визначенню акцизного складу згідно із п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, на Товариство поширюються положення Кодексу, зокрема, щодо реєстрації згідно із п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку, реєстрації акцизного складу відповідно до п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, складання акцизних накладних та їх реєстрації згідно із статтею 231 Кодексу у Єдиному реєстрі акцизних накладних, а пальне повинно обліковуватися в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Також на особу, яка є платником акцизного податку з реалізації пального, поширюються норми п. 49.2¹ ст. 49 Кодексу щодо обов’язку подання декларації з акцизного податку (в якій платник самостійно обчислює суму податкових зобов’язань з акцизного податку) за кожний встановлений Кодексом звітний період незалежно від того, чи проводили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до підпунктів «а», «в» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України, а також з  ввезення товарів на митну територію України.

Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов'язаний на дату виникнення податкових зобов'язань скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в                     Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексу термін.

Відповідно до підпунктів «а», «ґ» пункту 198.1 статті 198 розділу V Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у                    разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та                      послуг; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.1 статті 198 розділу V Кодексу).

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту,              вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 розділу V Кодексу).

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексу для такої реєстрації, зведену                    податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, − у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях та/або в негосподарській діяльності платника податку.

Враховуючи викладене, за операцією з ввезення товарів на митну територію України платник податку має право на формування податкового кредиту на підставі відповідної митної декларації, яка підтверджує сплату ПДВ при ввезенні таких товарів.

У разі, якщо такі товари призначаються для використання / починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях / негосподарській діяльності  платника  податку,  платник  податку  за  такими  товарами повинен

нарахувати податкові зобовʼязання згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну зведену податкову накладну.

Якщо такі ввезені товари використовуються платником податку в операціях з постачання товарів/послуг, за якими платником податку нараховуються податкові зобовʼязання з ПДВ виходячи із бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу, нарахування податкових зобовʼязань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу за такими товарами не здійснюється.

 

Щодо питання 1

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і

плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Частиною першою статті 1 Закону № 3817 визначено, що:

ліцензія - право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 40 частини першої статті 1 Закону № 3817);

зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов’язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (пункт 32 частини першої статті 1 Закону № 3817);

термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі (частини другої статті 1 Закону № 3817).

Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального (частина друга статті 28 Закону № 3817).

Згідно із частиною третьою статті 28 Закону № 3817 суб'єкт господарювання  має  право  зберігати  власне  пальне  та  пальне,  що  належить

іншому суб'єкту господарювання, без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію.

Отже, зберігання пального для подальшого його використання у виробництві добрив, потребує отримання Товариством ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 3817 операції з ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України пального здійснюються за наявності у суб'єкта господарювання, який здійснює

відповідні операції, ліцензії на право виробництва пального або на право зберігання пального, або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, або на право оптової торгівлі пальним, або на право роздрібної торгівлі пальним.

Згідно з статтею 74 Глави 13 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Пунктом 4 Положення про Державну митну службу України,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 (далі – Положення № 227) визначено, що Державна митна служба України відповідно до покладених на неї завдань:

забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи та в межах повноважень, визначених законом, законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Держмитслужбу, під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення (підпункт 3 пункту  4 Положення № 227);

забезпечує та здійснює контроль за дотриманням підприємствами і громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів через митний кордон України (підпункт 5 пункту  4 Положення № 227).

Отже, розгляд питання стосовно операцій з ввезення на митну            територію України пального належить до компетенції Державної митної служби України.

Разом з цим, слід зазначити, що кожен конкретний випадок взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).