Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.12.2025 р. № 6665/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

                                                         

Державна податкова служба України розглянула звернення                               щодо податкових наслідків з ПДВ в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство-1 (кредитор) надало грошові кошти у борг Товариству-2 (боржнику) за кредитним договором. Зобов’язання забезпечено іпотекою на підставі іпотечного договору, згідно з умовами якого Товариство-1 (кредитор) є іпотекодержателем, а Товариство-2 (боржник) – іпотекодавцем. Предметом іпотеки є нерухоме майно. У разі порушення Товариством-2 (боржником) свого зобов’язання щодо своєчасного повернення грошового боргу, Товариство-1 (кредитор) має право на продаж іпотеки будь-якій особі (покупцеві) на підставі статті 38 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 898).

З огляду на викладене, Товариство-1 просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) які податкові зобов’язання з ПДВ виникають у Товариства-2 (боржника) – іпотекодавця, що зареєстрований як платник ПДВ, при відчуженні нерухомого майна на підставі статті 38 Закону № 898 (перед ким, якою датою та яка база оподаткування ПДВ);

2) які податкові зобов’язання з ПДВ виникають у Товариства-1 (кредитора) – іпотекодержателю, якщо Товариство-1 (кредитор) – іпотекодержатель і Товариство-2 (боржник) – іпотекодавець зареєстровані як платник  ПДВ, при відчуженні нерухомого майна на підставі статті 38 Закону № 898 (перед ким, якою датою та яка база оподаткування ПДВ);

3) які податкові зобов’язання з ПДВ виникають у Товариства-1 (кредитора) – іпотекодержателю, якщо Товариство-1 (кредитор) – іпотекодержатель зареєстрований як платник ПДВ, а Товариство-2 (боржник) – іпотекодавець не зареєстрований як платник  ПДВ, при відчуженні нерухомого майна на підставі статті 38 Закону № 898 (перед ким, якою датою та яка база оподаткування ПДВ)?

Разом з тим у зверненні не зазначено чи має Товариство-1 (кредитор) статус фінансової установи.

У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушених у зверненні питань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 − 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно зі статтею 36 Закону № 898 сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону № 898. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Законом № 898 способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 38 Закону № 898 дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відчуження майна – будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування (підпункт 14.1.31                пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено статтями 187, 198, 199 та 201 розділу V ПКУ.

Пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, − дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку − дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої − дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів − дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг − дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 197.12 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб'єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує, що податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Щодо питання 1

Оскільки індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, і при цьому враховуючи те, що порушене питання стосується не Товариства-1 (кредитора), а безпосередньо Товариства-2 (боржника), то йому необхідно самостійно звернутися до контролюючого органу із відповідним зверненням для отримання індивідуальної податкової консультації.

Щодо питання 2

У разі здійснення Товариством-1 (кредитором) операції з постачання (продажу, відчуження) заставного майна (нерухомого майна), яке належить Товариству-2 (боржнику) - платнику ПДВ, без отримання Товариством-1 (кредитором) права власності на таке майно, Товариство-1 (кредитор) зобов'язане нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за такою операцією на дату, визначену відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ за правилом «першої події». Водночас, база оподаткування ПДВ за такою операцією необхідно визначати виходячи з договірної вартості такого заставного майна (нерухомого майна).

Щодо питання 3

Якщо Товариство-1 (кредитор) має статус фінансової установи (у розумінні норм чинного законодавства), то операція Товариства-1 (кредитора) з постачання (продажу, відчуження) заставного майна (нерухомого майна), яке належить Товариству-2 (боржнику) – не платнику ПДВ, без отримання права власності на таке майно і на яке було звернено стягнення, підлягатиме звільненню від оподаткування ПДВ згідно з пунктом 197.12 статті 197 розділу V ПКУ.

Водночас, якщо Товариство-1 (кредитор) не має статусу фінансової установи, то така операція підлягатиме оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).