Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.12.2025 р. № 6674/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

                             

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (   ) щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні платник податків повідомив, що він є власником майнових прав на частку у розмірі 50 відс. в утворенні без статусу юридичної особи – (   ), зареєстрованому у федеративній Республіці Німеччина.

Цю частку платник набув у 2023 році, будучи податковим резидентом України відповідно до  п. п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, у зв’язку з заснуванням вказаного утворення без статусу юридичної особи  у 2023 році, що призвело до визнання платника контролюючою особою щодо такого утворення відповідно до ст. 39² Кодексу.

Разом з тим, платник податків з 01 січня 2024 року є податковим резидентом Федеративної Республіки Німеччини і продовжує ним бути у 2025 році.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи покладається на фізичну особу обов’язок інформувати контролюючий орган України про втрату такою фізичною особою статусу контролюючої особи у розумінні статті 39² Кодексу внаслідок втрати податкового резидентства України та набуття податкового резиденства іноземної держави?

2. Якщо відповідь на питання 1 є ствердною, то у який спосіб здійснюється інформування контролюючого органу про втрату такою фізичною особою статусу контролюючої особи внаслідок втрати податкового резидентства України та набуття податкового резиденства іноземної держави?

2.1. Чи зобов’язана фізична особа, податковий резидент Федеративної Республіки Німеччини, яка в 2023 році була контролюючою особою і втратила статус контролюючої особи у розумінні статті 39² Кодексу внаслідок втрати податкового резидентства України та набуття податкового резидентства Федеративної Республіки Німеччини, надсилати до контролюючого органу України повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 22 вересня 2021 року № 512, про відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної особи контролюючою особою, або ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи (передбачене підпунктом 39².5.5
пункту 39².5 статті 39² Кодексу) у зв’язку із втратою фізичною особою податкового резидентства України та набуття податкового резидентства Федеративної Республіки Німеччини?

2.2. Якщо відповідь на питання 2.2 є ствердною, то яким чином у цьому разі заповнюється рядок 5 повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 22 вересня 2021 року № 512, зважаючи на те, що встановлений перелік причин подачі цього повідомлення для цілей рядка 5 не містить такої причини як втрата податкового резидентства України?

2.3. Якщо відповідь на питання 2.1 не є ствердною, то в який інший спосіб здійснюється інформування контролюючого органу про втрату такою фізичною особою статусу контролюючої особи внаслідок втрати податкового резидентства України та набуття податкового резидентства іноземної держави?

3. Чи застосовуються (будуть застосовуватися) до фізичної особи, яка є контролюючою особою у розумінні статті 39² Кодексу, штрафні санкції відповідно до п. 120.7 ст. 120 Кодексу за несвоєчасне (з недотриманням строків, передбачених підпунктом 39².5.5 пункту 39².5 статті 39² Кодексу) подання повідомлення до контролюючого органу про відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної особи контролюючою особою, або ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи?

4. Якщо контролююча особа допустила порушення, передбачені абзацами першим – восьмим п. 120.7 ст. 120 Кодексу, вчинені з 1 січня 2022 року та протягом дії воєнного стану в Україні по останній календарний день (включно) календарного місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, і усуне їх під час дії воєнного стану та/або протягом шести місяців після його припинення (скасування), - чи звільняється така особа від застосування штрафних санкцій, передбачених цими нормами Кодексу?

Щодо питання визначення податкового резидентства слід зазначити, що критерії, за якими визначається податкове резидентство встановлені у Кодексі, у міжнародних угодах – Конвенціях про уникнення подвійного оподаткування.

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу податкового резидента визначено підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Підпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачає різні критерії для визнання фізичної особи резидентами або нерезидентами, зокрема, – місце проживання чи постійного проживання особи, місцезнаходження центру життєвих інтересів, час перебування на території країни протягом року.

Таким чином, за загальним правилом, фізична особа вважається резидентом України, якщо вона має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Крім того, відповідно до пункту 2 статті 4 Модельної Конвенції ОЕСР статус фізичної особи визначається таким чином:

особа вважається резидентом тільки тієї Держави, в якій має доступне постійне житло. Причому важливо, щоб особа мала намір проживати в ньому постійно, а не з якоюсь конкретною метою, обмеженою в часі, що прямо зазначено у Коментарях до Модельної конвенції.

Якщо у фізичної особи є доступне постійне житло в обох Державах, така особа вважається резидентом тільки тієї Держави, з якою її особисті та економічні відносини ближчі (центр життєвих інтересів):

якщо Держава, в якій особа має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або якщо у неї немає постійного житла в будь-якій з цих Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, в якій вона зазвичай проживає (критерій 183 днів);

якщо особа зазвичай проживає в обох Державах або в жодній з них, вона вважається резидентом тільки тієї Держави, громадянином якої вона є.

Таким чином, якщо фізична особа, зокрема, має у власності нерухоме майно, відкриті банківські рахунки, отримує дохід на території Україні, місце реєстрації або місце проживання, сплата за користування житлом тощо, зареєстровані згідно із законодавством України як фізична особа - підприємець, то така особа може бути визнана податковим резидентом України.

Слід зазначити, що всі критерії визначення податкового резидентства аналізуються у сукупності, а кожен окремий випадок розглядається на підставі наданих документів та підтверджень з урахуванням усіх обставин та підстав.

Одночасно зауважуємо, що до повноважень контролюючого органу не відносить функція визначення резидентського статусу фізичної особи, тобто фізична особа самостійно визначає його на підставі підпункту «в»
підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Підпунктом 39².5.5 пункту 39².5 статті 39² Кодексу визначено, що фізична
особа - резидент України або юридична особа - резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:

кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог статті 39² Кодексу;

заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;

кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог статті 39² Кодексу;

ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи (далі – Повідомлення).

Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форма та порядок надсилання до контролюючого органу Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2021 року № 512.

У графі 5 Повідомлення  зазначається причина повідомлення, обов’язкова графа (відмітка проставляється навпроти цифрового значення причини повідомлення (може зазначатися одна або декілька причин).

З огляду на зазначене, подання Повідомлення до контролюючого органу – це обов’язок фізичної особи – резидента України щодо повідомлення про набуття (відчуження) частки в іноземній юридичній особі або початок (припинення) здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання (втрати визнання) такої особи контролюючою особою контрольованої іноземної компанії.

Відповідно до вимог Кодексу фізична чи юридична особа не визнаються контролюючою особою у разі невідповідності критеріям, встановленим
підпунктом 39².1.2 пункту 39².1 статті 39² Кодексу. Зокрема, обов’язок щодо подання звітності про КІК та Повідомлення покладається виключно на фізичних та юридичних осіб - резидентів України.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії а також за неповідомлення контролюючою особою контролюючого органу про набуття частки в іноземній юридичній особі, утворенні без статусу юридичної особи, або про початок здійснення фактичного контролю за іноземною юридичною особою, або про відчуження частки в іноземній юридичній особі, або про припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою у строки, передбачені
підпунктом 39².5.5 пункту 39².5 статті 39² Кодексу, передбачена пунктом 120.7 статті 120 Кодексу.

Водночас слід зазначити, що Законом України від 04 грудня 2024 року
№ 4113-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» внесені зміни до Кодексу, зокрема змінено редакцію абзаців першого – четвертого пункту 72 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, якими передбачено, що за порушення, вчинені у період з 1 січня 2022 року та протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України
від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», по останній календарний день (включно) календарного місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано:

до платників податків не застосовуються штрафні санкції - за порушення, передбачені абзацами першим - восьмим пункту 120.7 статті 120 Кодексу, за умови виконання контролюючою особою обов'язків, передбачених статтею 39² Кодексу, протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану;

до платника податків, його посадових осіб не застосовується адміністративна та кримінальна відповідальність - за порушення, пов'язані із застосуванням норм статті 39² Кодексу.

Отже, за порушення, передбачені абзацами першим - восьмим пункту 120.7 статті 120 Кодексу, які вчинені у період з 1 січня 2022 року та протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», по останній календарний день (включно) календарного місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, до платників податків не застосовуються штрафні санкції за умови виконання контролюючою особою обов'язків, передбачених статтею 39² Кодексу, протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.