Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.12.2025 р. № 6742/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування за операціями по договору управління майном та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, товариство витупає у якості управителя відповідно до умов договору управління активами (майном), укладеного з Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – АРМА), за яким управителю було передано в управління об’єкт нерухомого майна.

Заявник запитує:

1. Який клас рахунків має використовувати управитель для обліку активу – об’єкту нерухомості, отриманого в управління?

2. Чи може управитель нараховувати та використовувати амортизаційні відрахування щодо об’єкту нерухомості, переданого йому в управління?

У цивільному законодавстві правові відносини, що виникають за договором управління майном, встановлюються статтями 1029 – 1045 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до ст. 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (п. 1 ст. 1030 ЦКУ).

Статтею 1032 ЦКУ визначено, що установником управління є власник майна.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (ст. 1033 ЦКУ).

Статтею 1034 ЦКУ встановлено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. При цьому, установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

При цьому, майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (частина третя ст. 1030 ЦКУ).

Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв’язку з управлінням майном (частина перша ст. 1042 ЦКУ).

Кодекс не містить положень щодо окремого обліку результатів діяльності за договорами управління майном з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування визначено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Оскільки, майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік, то нарахування амортизації основних засобів та відображення будь-яких операцій з такими активами в бухгалтерському обліку здійснюється управителем в окремому обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»).

Отже, питання правильності обліку активів, наданих за договором управління майном, а також відображення будь-яких операцій з такими активами в бухгалтерському обліку відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).