X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.12.2025 р. № 6749/ІПК/16-31-24-04-07

Головне управління ДПС у Полтавській області за результатами розгляду звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства в частині оподаткування доходу єдиним податком та керуючись ст. 52 глави 3 розд. ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє наступну інформацію.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку і звітності першої групи.

Надає послуги за КВЕД 96.02 – надання послуг перукарнями та салонами краси. Оплата від покупців за послуги надходить готівкою на рахунок IBAN в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та термінал в телефоні Tap to Pay. Коли покуцці оплачують через термінал в телефоні кошти на  рахунок фізичної особи – підприємця зараховуються на наступний день.

Оскільки платник перебуває на першій групі обліку та звітності то в своїй роботі не використовує РРО/ПРРО, згідно з пунктом 296.10 статті 296 Кодексу, відповідно фіскальні чеки платник  не проводить.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

1. У випадку, коли з фізичною особою – підприємцем першої групи платником єдиного податку розрахувались через оплату картою за допомогою терміналу в телефоні в який момент включити до доходу для цілей оподаткування єдиним податком?

Щодо питання 1 повідомляємо наступну інформацію.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з статтею 291 розділу XIV Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених підпунктом 297.1   статті 297 Кодексу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, що відносяться до першої групи, належать фізичні особи підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 291 Кодексу доходом для фізичної      особи – підприємця – є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (пункт 292.6 статті 292 Кодексу).

Відповідно до підпункту 6 та 7 частини першої статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» зі змінами та доповненнями Національний банк України (далі – НБУ), зокрема, здійснює державне регулювання на платіжному ринку, визначає засади функціонування платіжного ринку України, регулює діяльність надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, платіжних систем та технологічних операторів платіжних послуг, визначає порядок надання платіжних послуг та обмежених платіжних послуг, здійснює нагляд за діяльністю учасників платіжного ринку та визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських та платіжних технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних, облікових систем, національної системи електронної дистанційної ідентифікації НБУ (системи BankID НБУ), встановлює умови взаємодії суб’єктів у таких системах, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та діяльності на платіжному ринку, засобів захисту інформації про банківську діяльність та діяльність на платіжному ринку.

При цьому зауважено, що для суб’єкта господарювання безготівковим розрахунком є оплата товарів та послуг, що здійснена шляхом переказу коштів на його рахунок незалежно від способу ініціювання такого переказу покупцем (зокрема, за допомогою сервісів переказу коштів – LiqPay, Portmone, iPay, тощо, банківських систем дистанційного обслуговування – Приват24, MONOBANK, Ощад 24/7 тощо (у тому числі, з використанням платіжної картки), шляхом внесення покупцем готівки у касу банку або небанківської установи (у тому числі, шляхом використання програмно-технічного комплексу самообслуговування).

Згідно з пунктом 13 статті 1 Закону України від 30 червня 2021 року         № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591) електронний платіжний засіб (далі – ЕПЗ) – це платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

Платіжна послуга – діяльність надавача платіжних послуг з виконанням та/або супроводження платіжних операцій (пункт 58 статті 1 Закону № 1591).

Безготівкові розрахунки – це перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів (пункт 3                статті 1 Закону № 1591).

Платіжний інструмент – персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погодженні користувачем та надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції (пункт 63                   статті 1 Закону № 1591).

Таким чином, для суб’єктів господарювання в розумінні Закону № 1591 зарахування коштів на його поточний рахунок, відкритий в Україні, є безготівковим розрахунком.

Відповідно до пункту 56 частини першої статті 1 Закону № 1591 платіжна     картка – це ЕПЗ у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Крім того, загальні вимоги, зокрема, до порядку здійснення операцій з використанням ЕПЗ, визначені постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» (далі – Положення № 164).

Згідно з підпункту 24 пункту 3 розділу І Положення № 164 платіжна операція – це дія, ініційована користувачем, із внесення, переказу або зняття коштів незалежно від правовідносин, між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Отже, датою отримання доходу фізичної особи – підприємця на спрощеній системі оподаткування є дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок у форматі ІВАN, у касу, при здійсненні розрахунків за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) з видачею фіскального (касового) чека – дата, вказана у фіскальному чеку, при здійсненні розрахунків за допомогою платіжних терміналів, зокрема, через Tap to Pay без видачі фіскального (касового) чека – дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розд. II ПК України).