Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.12.2025 р. № 6778/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (  ) щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням обставин, наведених у зверненні, та відповідно до норм законодавства, яке діяло до 01.01.2025.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, Товариство є платником єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування та застосовує понижену ставку - 8,41 відс. до нарахованої заробітної плати працівників, які є особами з інвалідністю.

З Товариством у трудових відносинах перебуває працівник, який проходив повторну медико-соціальну експертну комісію (далі – МСЕК) для підтвердження групи інвалідності. Документи до МСЕК надано до завершення терміну дії основної (першої) довідки.

У отриманій новій довідці зазначено дату проведення огляду (засідання комісії) та дату видачі довідки.

Враховуючи вищезазначене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. Яка дата вважається датою продовженням дії статусу особи з інвалідністю: дата надходження документів чи дата видачі довідки МСЕК?

Відповідно до ст. 3 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII
«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі – Положення), відповідно до п. 24 «Огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності» якого комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації – органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України
від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108), та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини тринадцятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.

  Згідно з абзацом другим п.п. 5 п. 2 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція № 449) для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону № 2464 в розмірі 8,41 відс. суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108, та суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами для працюючих осіб з інвалідністю.

  Підтвердженням встановлення працівнику інвалідності та підставою для застосування єдиного внеску у розмірі 8,41 відс. відповідно до п.п. 5 п. 2
розділу III Інструкції № 449, є завірена копія довідки до акта огляду МСЕК. Завірення копії довідки до акта огляду МСЕК здійснюється безпосередньо платниками, зазначеними в абзацах другому – четвертому п.п. 5 п. 2 розділу ІІІ Інструкції № 449.

Нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених абзацами другим – четвертим п.п. 5 п. 2 розділу ІІІ Інструкції № 449, здійснюється з дати встановлення групи інвалідності (але не раніше одержання завіреної копії довідки до акта огляду МСЕК) та закінчується датою припинення інвалідності.

Враховуючи викладене, ставка єдиного внеску у розмірі 8,41 відс. застосовується юридичною особою – роботодавцем до суми нарахованої заробітної плати, нарахованої на користь працівника, який є особою з інвалідністю.

Одночасно зауважуємо, що постановою Кабінету Міністрів України
від 06 березня 2019 року № 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України (зі змінами) (далі – Положення № 227).

Відповідно до п. 1 Положення № 227 Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску.

Основними завданнями ДПС є, зокрема реалізація державної політики з адміністрування єдиного внеску (п.п. 1 п. 3 Положення № 227).

Згідно з п. 4 Положення № 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску) та надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, зі змінами (далі – Положення № 267), Міністерство охорони здоров'я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

При цьому згідно з абзацом сорок другим п.п. 10 п. 4 Положення № 267 Міністерство охорони здоров'я України відповідно до покладених на нього завдань у сфері охорони здоров'я забезпечує впровадження та розвиток проведення експертизи з оцінювання повсякденного функціонування особи, медико-соціальної експертизи дитини з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності особи.

Таким чином, з питання визначення дати продовження дії статусу особи з інвалідністю, строку дії довідки МСЕК тощо, доцільно звернутися до Міністерства охорони здоров’я України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.