Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.12.2025 р. № 6782/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець)
від  про надання індивідуальної податкової консультації (вх. ДПС
№  від), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє таке.

Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи підлягають фіскалізації через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій кошти, які надходять на банківські рахунки Підприємця 2902, 2620, 2924?

2. Чи повинна фізична особа, яка здає виручку ФОП через касу банку на розрахунковий рахунок за дорученням, що надане банківській установі, бути у трудових відносинах з даним ФОП чи достатньо доручення на здачу коштів?

3. Чи повинен суб’єкт господарювання застосовувати реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій при продажі товарів (послуг), якщо оплата здійснюється через сервіс
«Інтернет-банкінг» із використанням реквізитів поточного рахунку у форматі IBAN згідно з постановою НБУ від 28 грудня 2018 року № 162 та стандартом ДСТУ-Н 7167-2010?

 

Перед наданням відповіді на поставлені податковому органу питання звертаємо увагу, що вказання у зверненні про використання Підприємцем: транзитних; спеціальних; розрахункових рахунків є некоректним, оскільки Підприємець в розумінні Закону України «Про платіжні послуги» може мати лише поточні (відкриті у банках) та платіжні рахунки (відкриті у небанківських надавачів платіжних послуг).

Також Слід зазначити, що звернення не містить інформації в якій саме сфері Підприємець фактично здійснює свою діяльність, а питання порушуються в загальному вигляді, зокрема не розкриваючи суті призначення отриманих коштів.

Враховуючи викладене вище та з метою недопущення неоднозначного трактування законодавства, консультація на питання 1 та 3 надається із використанням його загальних положень.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій
(далі – РРО) та/або програмних РРО (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання
(далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ цього Закону.

Зокрема, у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

Винятки щодо права не застосовувати РРО / ПРРО встановлені у статті 9 Закону № 265.

Слід зазначити, що використаний споживачем спосіб оплати встановлюється на підставі виписок про рух коштів на таких рахунках СГ відповідно їх нумерації за Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, який затверджений постановою Правління Національного банку Україні від 11.09.2017 № 89, що є визначальним в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, при цьому питання ідентифікації джерел надходження коштів належить виключно до компетенції самого СГ.

Враховуючи викладене вище та як відповідь на питання 1, повідомляємо, що відповідно до Плану рахунків № 89:

– отримання коштів з рахунків: 2902 «Кредиторська заборгованість за прийнятті платежі» – оплата здійсненна за допомогою каси банку або програмно-технічного комплексу самообслуговування, який належить банку; 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб» – оплата проведена з поточного рахунку фізичної особи, пов’язано з виконанням банківських операцій при проведенні розрахунків за товари (роботи, послуги), а тому не потребує фіскалізації;

– отримання коштів з рахунку 2924 «Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками» – пов’язаний із розрахунками, здійсненими з використанням платіжних карток, зокрема, через POS-термінали та
інтернет-еквайрин», що за загальними правилами підлягає обов’язковій фіскалізації.

Відповідь на питання 3

До встановлених у статті 9 Закону № 265 винятків належить, зокрема, право не застосовувати РРО / ПРРО при виконанні банківських операцій
(пункт 2 статті 9 Закону № 265).

Слід зазначити, що банківські операції здійснюються виключно банками.

Водночас зазначене право втрачається у випадку приймання оплати за товар (роботи, послуги) у спосіб, відмінний від зазначеного в пункті 2 статті 9
Закону №265.

Слід зазначити, що банківський сервіс «Інтернет-банкінг» – це сучасний програмний комплекс, що дає змогу контролювати стан своїх рахунків та здійснювати банківські операції без відвідування установи банку в режимі
24 години на добу з будь-якої точки світу, де є доступ до мережі Інтернет.

Інтернет-банкінг робить тільки пряме перерахування коштів з поточного рахунку платника на поточний рахунок отримувача на основі розпоряджень, які клієнт передає банку на відстані, і для цього клієнт самостійно повинен обрати в інтерфейсі Інтернет-банкінгу свій поточний рахунок, з якого він бажає сплатити, та вказати платіжні реквізити отримувача – код отримувача та реквізити поточного рахунку СГ у форматі IBAN Registry:2009, NEQ,
ДСТУ-Н 7167:2010.

Таким чином, СГ може не застосовувати РРО / ПРРО при продажі товарів (виконані робіт, надані послуг), оплата за які здійснюється за допомогою сервісу «Інтернет-банкінг» із використанням реквізитів його поточного рахунку у форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010.

Зважаючи на обсяг фактичних обставин наведений у зверненні, а також неточності в них, надати більш детальну індивідуальну податкову консультацію на питання 1 та 3 неможливо.

Щодо питання 2

Ведення касових операцій у національній валюті, зокрема фізичними особами – підприємцями (далі – ФОП), під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності здійснюється відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі – Положення № 148). 

Відповідно до визначень, наведених у пункті 3 розділу І
Положення № 148:

– готівкова виручка (готівка) – сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;

– готівкові розрахунки / розрахунки готівкою – це платежі готівкою СГ і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Слід зазначити, що відповідно до діючого законодавства проводити готівкові розрахунки, зокрема здавати готівкову виручку до банку від імені СГ, мають право окрім самого СГ, тільки фізичні особи, з якими такий СГ належним чином оформив свої трудові відносини.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання 2, повідомляємо, що фізична особа, яка здає готівкову виручку ФОП до банку, зобов’язана перебувати в трудових відносинах з таким ФОП (в контексті звернення).

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.