Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.12.2025 р. № 6785/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ….. щодо окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є резидентом України та відповідно до п.п. 39².1.2 п. 39².1 ст. 39² Кодексу є контролюючою особою наступних юридичних осіб: 

….., що зареєстрована відповідно до законодавства Республіки …;

…. що зареєстрована відповідно до законодавства Республіки ….

В свою чергу …. має зареєстроване постійне некомерційне представництво у ….. Республіці (далі – представництво).

….. також має зареєстроване постійне некомерційне представництво у …. (далі – представництво).

Зазначені представництва створені та зареєстровані на території та відповідно до законодавства …. Республіки.

Фінансування представництв здійснюється за рахунок перерахувань від материнської компанії з …, виключно для покриття адміністративних витрат (оренда, заробітна плата, послуги зв’язку тощо). На підтвердження витрат раніше наданих коштів представник щомісяця надає … компанії відповідні звіти та банківські виписки.

Крім того, Представництва подають щорічні звіти до реєстраційних органів у період з 1 березня по 30 червня кожного року. Річний звіт повинен містити таку інформацію як: підтвердження «юридичного існування іноземного підприємства», обсяги надходжень коштів на його утримання , витрати вказаних коштів. Зазначений звіт має бути перевірений бухгалтерською фірмою.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи правильно розуміє платник податків, що однією із головних ознак для віднесення представництва до утворення без статусу юридичної особи як контрольованої іноземної компанії, є отримання доходу таким представництвом?

2. Чи підпадає під визначення контрольованої іноземної компанії в розумінні п.п. 39².1.1 п. 39².1 ст. 39² Кодексу представництво, яке зареєстровано на території Китайської Народно-Демократичної Республіки та відповідно до законодавства вказаної держави і) не має права вести комерційну діяльність, іі) не отримує доходу, ііі) фінансується за рахунок материнської компанії, яка відображає в своїх фінансовій звітності таке представництво?

3.1. Чи виникає у платника податків, як контролюючої особи обов'язок відображати у п. 32 Звіту про контрольовані операції між компаніями … та її представництвом, а також між компанією …. та її представництвом відповідно до Порядку заповнення Звіту про контрольовані іноземні компанії, скороченої форми Звіту про контрольовані іноземні компанії і подання до контролюючого органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.08.2022 № 2254?

3.2. Чи впливає на цей обов'язок той факт, що представництва не мають права здійснювати комерційну діяльність, не отримують доходів і фінансуються виключно материнською компанією, яка відображає в своїх фінансовій звітності таке представництво?

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» Кодекс доповнено ст. 39² «Контрольовані іноземні компанії», яка відповідно до Закону України від 17 грудня 2020 року № 1117-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів оподаткування», набрала чинності з 01 січня 2022 року.

Підпунктом 39².1.1 п. 39².1 ст. 39² Кодексу визначено, що контрольованою іноземною компанією (далі – КІК) визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної          особи – резидента України відповідно до правил, визначених Кодексом.

У випадках, передбачених ст. 39² до КІК може прирівнюватися іноземне утворення без статусу юридичної особи.

Утворенням без статусу юридичної особи визнається утворення, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, яке відповідно до законодавства та/або документів, що регулюють її діяльність (особистого закону), має право здійснювати діяльність, спрямовану на отримання доходу (прибутку) в інтересах своїх учасників, партнерів, засновників, довірителів або інших вигодоотримувачів.

Утворення без статусу юридичної особи можуть включати, зокрема, але не виключно, партнерства, трасти, фонди, інші установи та організації, створені на підставі правочину або закону іноземної держави (території). До утворень без статусу юридичної особи прирівнюються особи – нерезиденти, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2¹                              п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, які відповідно до особистого закону не є юридичними особами.

Підпунктом 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу зазначено, що нерезиденти це:

а) іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень Кодексу;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Згідно із п.п. 39².1.2 п. 39².1 ст. 39² Кодексу контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) КІК.

Зокрема, іноземна компанія визнається КІК, якщо фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України:

а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж                                      50 відсотків, або

б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж                                         10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або

в) окремо або разом з іншими резидентами України – пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

Таким чином, у разі якщо платник податків відповідатиме критеріям «контролюючої особи», визначеним п.п. 39².1.2 – 39².1.6 п. 39².1 ст. 39² Кодексу, то у такого платника виникатиме обов’язок щодо подання повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи та у подальшому Звіту про КІК.

Пунктом 39².5 ст. 39²  Кодексу встановлені вимоги щодо складання та подання Звіту про КІК. Зокрема, п.п. 39².5.2 п. 39².5 ст. 39² Кодексу передбачено, що контролюючі особи зобов'язані подавати звіт про КІК до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Закону України від 22 травня 2003 року «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

До звіту про КІК в обов'язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, такі копії фінансової звітності КІК подаються разом із річною декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період.

Форму Звіту про КІК затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25 серпня 2022 року № 254 «Про затвердження форми Звіту про контрольовані іноземні компанії, скороченої форми Звіту про контрольовані іноземні компанії, Порядку заповнення Звіту про контрольовані іноземні компанії, скороченої форми Звіту про контрольовані іноземні компанії і подання до контролюючого органу та Змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств».

У Звіті про КІК та в Порядку його заповнення чітко прописані назви граф та порядок їх заповнення. Отже, графи Звіту про КІК, в яких є показники для декларування підлягають заповненню.

Тобто, контролююча особа зобов’язана подати звіт про КІК до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи за відповідний календарний рік.

У графі 32 Звіту про КІК зазначається перелік операцій контрольованої іноземної компанії із нерезидентами – пов'язаними особами, з повним переліком операцій, проведених з такими нерезидентами (зазначається повне найменування нерезидента, назва держави (території), код країни та код платника податку).

У графі 32 Звіту про КІК необхідно зазначити всі без виключення операції КІК, проведені з нерезидентами – пов'язаними особами відносно такої КІК.

Така інформація відображається по кожній операції окремо без її деталізації.

Разом з тим з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючий орган, будь-які висновки можуть бути надані на підставі аналізу деталізованої інформації документального під твердження, з урахуванням усіх обставин та підстав.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.