Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.12.2025 р. № 6816/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ  …… (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з орендної плати за землю, сплати податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), військово збору та, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що має намір взяти у фізичної особи в оренду земельну ділянку, яка є його власністю (далі – Ділянка). Цільове призначення Ділянки «03.07 – Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», місце розташування Ділянки відрізняється від місця реєстрації Товариства.

Товариство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1) Чи потрібно ставати на облік як платник податків у контролюючому органі за місцем розташування Ділянки та чи достатньо подати заяву про об’єкти оподаткування (далі – заява №  20-ОПП);

2) Який документ регламентує мінімальну суму орендної плати за Ділянку;

3) Хто є платником плати за землю за Ділянку – фізична особа чи Товариство;

4) Куди треба сплатити ПДФО та військовий збір, утримані із суми орендної плати (за місцем реєстрації Товариства, фізичної особи чи Ділянки)  ?

Щодо питання  1.

Пунктом  63.3 статті  63 Кодексу визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування і об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням (далі – об’єкт оподаткування) – неосновне місце обліку.

Об’єктами оподаткування є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Розділами VII та VIII Порядку обліку платників податків і зборів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від  09.12.2011 №  1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №  1562/20300 (далі – Порядок № 1588), визначені процедури взяття на облік за неосновним місцем обліку платників податків.

Згідно з пунктами 7.1 та 7.2 розділу VII Порядку № 1588 якщо у платника податків, крім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Для цього платнику податків протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов’язані з оподаткуванням, необхідно подати до відповідного контролюючого органу заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою № 17-ОПП (далі – заява № 17-ОПП).

Також згідно з пунктом 7.2 розділу VII Порядку № 1588 взяття на облік за неосновним місцем обліку може бути здійснено на підставі заяви №  20-ОПП,
 

що подається відповідно до пункту 8.4 розділу VIII Порядку № 1588, шляхом проставлення у графі 16 позначки щодо взяття платника податків на облік за неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі за місцезнаходженням об’єкта оподаткування.

У разі, якщо платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку у заяві №  20-ОПП, то подавати заяву №  17-ОПП не потрібно.

Отже, з метою виконання вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу щодо взяття платника податків на облік у контролюючих органах, зокрема, за місцем розташування (реєстрації) його об’єкта оподаткування (неосновне місце обліку), платник податків самостійно обирає, на підставі якої заяви №  17-ОПП чи №  20-ОПП він бажає стати на обік в контролюючому органі за місцем розташування його об’єкта оподаткування (наприклад, земельної ділянки).

Щодо питання  2.

Відносини з оренди землі регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті  21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата

за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються Кодексом (частини перша, друга статті  21 Закону України «Про оренду землі»).

Кодексом регулюється справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Щодо питання  3.

У розумінні підпункту  269.1.1 пункту  269.1 статті  269 Кодексу власники земельних ділянок є платниками земельного податку.

Оскільки Ділянка є приватною власністю фізичної особи, то платником земельного податку за Ділянку є фізична особа.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею  42 Кодексу,     до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею  58 Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (пункт  286.5 статті  286 Кодексу).

Щодо питання  4.

Відповідно до підпункту  168.4.9 пункту  168.4 статті  168 Кодексу суми ПДФО, нараховані податковим агентом або фізичною особою, яка отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом або такою фізичною особою до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у підпункті  1 підпункту  1.1 пункту  16¹ підрозділу  10 розділу  XX «Перехідні положення» Кодексу, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, за ставками, визначеними підпунктом  1.3 пункту  16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт  1.4 пункту  16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті  52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності законодавства, щодо яких  надано  індивідуальну  податкову консультацію.