Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.12.2025 р. № 6854/ІПК/20-40-24-07-05

Головне управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025 року у справі №         (далі – Постанова суду) щодо визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації
від       року №              та, керуючись статтями 52, 53 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) (далі – Кодекс), з урахуванням фактично викладених обставин зазначених у зверненні та висновків викладених у Постанові суду, в межах компетенції надає нову індивідуальну податкову консультацію за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)

ТОВ повідомило, що за рішенням суду по справі № 630/315/24 з ТОВ було стягнуто на користь фізичної особи судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу.

Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи можна кваліфікувати судові витрати (зокрема, судовий збір та відшкодування платнику сплачених ним витрат на правничу допомогу) як додаткове благо, що підлягає оподаткуванню?
2. Чи повинен податковий агент (ТОВ) утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми судового збору, яка відшкодовується фізичній особі за рішенням суду, та перерахувати отримувачу після вирахування податків?
3. Чи повинен податковий агент (ТОВ) утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми судових витрат (правнича допомога), яку відшкодовують фізичній особі за рішенням суду, та перерахувати отримувачу після вирахування податків?

Статтею 129¹ Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Водночас статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо першого – третього питань

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», відповідно до статті 1 якого судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Крім того, згідно зі статтею 133 глави 8 «Судові витрати» Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи, до яких належать витрати:

на професійну правничу допомогу;

пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

Об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПКУ).

Статтею 165 ПКУ встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу та підрозділом 1 цього розділу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпунктах 3 і 4 пункту 170.13¹ статті 170 ПКУ та пункті 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Водночас пунктом 164.2 статті 164 ПКУ визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 ПКУ) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПКУ (підпункт «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПКУ ставка податку становить
18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у підпунктах 167.2 – 167.5 статті 167 ПКУ).

Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів платників до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ та підпунктом 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

При цьому податковий агент, поняття якого наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ, та ставку військового збору, встановлену в підпункті 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті ПКУ та підпункт 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (підпункт «а» пункту 171.2 статті 171 ПКУ).

При цьому відповідно до пункту 18.2 статті 18 ПКУ податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені ПКУ для платників податків.

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі - Розрахунок), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (зі змінами).

Разом з цим постановою Другого апеляційного адміністративного суду зазначено, що пунктом першим частини другої статті 22 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435 ІV (далі - ЦКУ) передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, з метою відновлення свого порушеного права позивач вимушений звертатись до суду, сплачуючи судовий збір, а також витрати, пов`язані з розглядом справи, у зв`язку з чим несе матеріальні витрати, відповідно зазнає реальних збитків в розумінні статті 22 ЦКУ.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов`язковим відшкодуванням, передбаченим процесуальним законом, і фактично є формою відшкодування збитків, заподіяних особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони у справі та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв`язку із зверненням за судовим захистом з метою відновлення свого порушеного права, а не додатковим благом.

Згідно з підпунктом 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячног(річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податквнаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодуванморальної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальнозаробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеномзаконом (підпункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

Враховуючи викладене, дохід у вигляді отриманих платником податків сум відшкодування судових витрат (судовий збір та витрати на правничу допомогу) оподатковуюється відповідно до підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Кодексу.

Зауважуємо, що згідно з положеннями статті 52 Кодексу ця індивідуальна податкова консультація, надана з урахуванням висновків Другого апеляційного адміністративного суду викладених у постанові від 01.12.2025 року (справа № 520/10935/25), має індивідуальний характер та може застосовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

______________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.