Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.12.2025 р. № 6859/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні Товариство є резидентом Дія Сіті та планує укласти договір добровільного медичного страхування зі страховиком, який має чинну ліцензію на провадження відповідного виду страхування. Предметом договору є медичне страхування працівників та гіг-спеціалістів Товариства (страхувальник – Товариство, застраховані особи – працівники, гіг-спеціалісти).

Договором добровільного медичного страхування передбачено два механізми отримання страхових виплат:

а) безготівкове покриття медичних послуг страховою компанією безпосередньо закладу охорони здоров'я;

б) компенсація працівнику фактично понесених витрат на медичні послуги (консультації, лікування, діагностику), за умови подання:

заяви застрахованої особи,

підтвердних документів (рахунок, чек, медичні документи).

Оплата страхових платежів (страхових премій) здійснюється Товариством  за всіх застрахованих осіб. Товариство застосовує особливий режим оподаткування резидентів Дія Сіті (оподаткування гіг-спеціалістів та працівників).

Таким чином, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи вважається компенсація вартості медичних послуг, яку виплачує страховик працівнику згідно з договором добровільного медичного страхування, об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором?

2. Чи виникає у Товариства – роботодавця/резидента Дія Сіті – обов’язок нараховувати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на такі компенсаційні страхові виплати?

3. Чи впливає на оподаткування той факт, що виплата здійснюється страховою компанією безпосередньо працівнику, а не медичному закладу?

4. Чи може Товариство як резидент Дія Сіті, застосовувати положення
п.п. 165.1.6 п. 165.1 ст. 165 Кодексу щодо неоподаткування страхових платежів та страхових виплат у межах договорів добровільного медичного страхування?

5. Чи змінюється порядок оподаткування, якщо компенсація здійснюється у формі відшкодування працівнику витрат на консультацію/діагностику/ лікування, щодо яких працівник надав підтвердні документи?

Статтею 1 Закону України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування» (далі – Закон № 1909) передбачено, зокрема, що:

страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства;

страховик – фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України;

застрахована особа – фізична особа, визначена страхувальником у договорі страхування, життя, здоров’я, працездатність та/або пенсійне забезпечення якої є об’єктом страхування за договором страхування;

страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) – це плата у грошовій формі за страхування, яку страхувальник зобов’язаний сплатити страховику згідно з договором страхування.

Згідно з частиною першою ст. 89 Закону № 1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

У договорі страхування обов’язково зазначаються з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою цієї статті, зокрема, строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування (частина друга ст. 89 Закону № 1909).

Відповідно до п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Щодо першого, третього – п’ятого питання

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема:

сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами добровільного медичного страхування сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

роботодавцем – резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику (п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

резидентом Дія Сіті за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення та/або за договорами добровільного медичного страхування платника податку – гіг-спеціаліста в межах 30 відсотків нарахованої винагороди такому гіг-спеціалісту (п.п. «г» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету, або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу
(п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику(крім випадків, визначених у пп. 167.2-167.5 ст. 167 Кодексу).

Відповідно до п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу.

Об’єктом оподаткування військовим збором, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Згідно з п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2
п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому у ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи викладене, положення пп. «в» та «г» п.п. 164.2.16 п. 164.2
ст. 164 Кодексу, застосовується до страхових внесків, сплачених за свій рахунок резидентом Дія Сіті за гіг-спеціалістів та найманих працівників згідно з договорами добровільного медичного страхування, які відповідають вимогам, визначеним п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, страхова виплата у разі настання страхового випадку, здійснюється страховою компанією на користь закладу охорони здоров’я.

Тобто, якщо договір, за яким страховик виплачує (компенсує) страхову виплату на користь фізичних осіб або юридичних осіб, які не є закладами охорони здоров’я, то такий договір не вважається договором добровільного медичного страхування, що підпадає під дію п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а отже пільга з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, яка передбачена п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та п.п. 1.7 п. 16¹
підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, у такому випадку не застосовується.

При цьому, у разі якщо юридична особа здійснює відшкодування працівнику вищезазначених витрат, то суми відшкодування включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи як додаткове благо та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Щодо другого питання

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108), та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Крім того відповідно до частини 14¹ ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платника – резидента Дія Сіті(крім резидента Дія Сіті, який одночасно має статус резидента Дефенс Сіті), який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним п. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону № 1667, починаючи з календарного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому платником набуто статус резидента Дія Сіті встановлюється:

а) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108), – у розмірі мінімального страхового внеску;

б) на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом України
від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667), – у розмірі мінімального страхового внеску.

При цьому мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону
№ 2464).

Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану (частина сьома ст. 7 Закону № 2464).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року
№ 1170 затверджено Перелік видів виплат (далі – Перелік), що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, до якого включено, зокрема платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей (п. 2 розділу ІІ Переліку).

Отже, дохід у вигляді компенсації вартості медичних послуг згідно з договором добровільного медичного страхування не є базою нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.