Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.12.2025 р. № 6873/ІПК/99-00-21-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), керуючись підпунктом «в» підпункту 69.41.3 пункту 69.41 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу розглянула звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань ліцензування та оподаткування акцизним податком, та повідомляє наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.11.2025 № 1532 «Деякі питання забезпечення сталого функціонування електронних комунікаційних мереж в умовах воєнного стану» щодо забезпечення резервного електроживлення технічних засобів електронних комунікацій, необхідних для надання послуг мобільного зв’язку,  постачальників електронних комунікацій з використанням мереж мобільного зв’язку під час припинення енергопостачання. Забезпечувати резервне електроживлення будуть виконавці, визначені Київською міською державною адміністрацією, обласними державними (військовими) адміністраціями, військовими адміністраціями населених пунктів, органами місцевого самоврядування підприємств, установи та організації, що належать до сфери їх управління, а також інші суб’єкти господарювання (за згодою). Постановою затверджено три види примірних договорів щодо забезпечення резервного електроживлення обладнання Постачальника електронних комунікаційних послуг з використанням мереж мобільного зв’язку (далі - Постачальник), які буде укладено між виконавцем та Постачальником. Підприємство віднесено до таких виконавців (далі – Виконавець).

Як зазначено у зверненні, Підприємство не є розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного та не є платником акцизного податку з реалізації пального. Підприємство зберігає пальне виключно для потреб власного споживання на підставі ліцензії на право зберігання пального. Водночас реалізує електричну енергію власного виробництва, вироблену когенераційними установками.

У зв’язку із зазначеним Товариство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Які операції потребують Товариством реєстрації платником акцизного податку?

2. Які операції потребують придбання  ліцензії на зберігання пального та за яких умов?

3. Чи вважати забезпечення  резервного електроживлення обладнання реалізацією електричної енергії у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1  статті 14 Кодексу?

 

Щодо питання 1

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платником податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація, зокрема, пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.212 пункт 14.1 стаття 14 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Розпорядник акцизного складу – це, зокрема, суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункт 14.1 стаття 14 Кодексу).

Отже, з огляду на вищевикладене, у разі якщо Товариство являється розпорядником акцизного складу, який відповідає визначенню, наведеному у    підпункті 14.1.224 пункті 14.1 статті 14 Кодексу та на якому провадить свою господарську діяльність, то в такому випадку Товариство буде вважатись платником акцизного податку відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу.

Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні  до  початку  здійснення  реалізації  пального  заяви,  форма   якої   затверджена    наказом   Міністерства фінансів України                       від 27 листопада 2020 року № 729 «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового». При цьому форма заяви передбачає, зокрема, і реєстрацію всіх акцизних складів платника податку та відповідні відомості про акцизні склади.

Отже, у разі якщо Товариство не є розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного, використовує пальне виключно для власних потреб чи промислової переробки та не здійснює операції з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу –обов’язок реєструватися платником акцизного податку у нього відсутній.

 

Щодо питання 2

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Згідно з п. 32 частини першої ст. 1 Закону № 3817:

зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального - об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

Відповідно до частини першої ст. 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального (частина друга ст. 28 Закону № 3817).

Згідно із частиною третьою ст. 28 Закону № 3817 суб'єкт господарювання має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому суб'єкту господарювання, без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію.

Частиною четвертою ст. 28 Закону № 3817 передбачено, що ліцензія на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

1) підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

2) підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

3) суб'єктами господарювання для зберігання пального для власних виробничо-технологічних потреб, яке використовується виключно на нафто- та

газовидобувних майданчиках, бурових платформах і не реалізується в місцях оптової або роздрібної торгівлі.

Відповідно до частини п’ятої ст. 28 Закону № 3817 суб'єкти господарювання здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі кожна об'ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Пунктом 24 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 3817 встановлено  тимчасові,  на  період  дії  воєнного  стану   на  території   України,

введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, норми щодо порядку зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки, а саме:

1)  суб'єкт господарювання має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);

2) зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб'єктом господарювання на підставі декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального (далі - Декларація), яка безоплатно подається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Декларація складається у довільній формі та подається в паперовій або електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Право на зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, набувається з моменту подання декларації до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Норми Закону № 3817 не містять виключень щодо можливості зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечується електрогенераторною установкою, без подання Декларації.

Отже, у період дії воєнного стану та протягом 30 днів з дня                               його припинення або  скасування  незалежно  від  того,  кому  належить  пальне

(Постачальнику або Виконавцю), якщо генератор для надання послуг із забезпечення резервного електроживлення обладнання Постачальника належить Виконавцю (Примірний договір – Додаток 1 звернення), або належить Постачальнику та передається Виконавцю у тимчасове користування (Примірний договір – Додаток 2 звернення), або належить Постачальнику та розміщується на об’єкті Виконавця і фіксується актом розміщення без передачі його у володіння або на відповідальне зберігання Виконавцю (Примірний договір – Додаток 3 звернення), Підприємство як Виконавець по цих договорах має право зберігати таке пальне для заправлення електрогенераторної установки:

 в обсязі до 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг).

в обсязі понад 2000 літрів з обов’язковим поданням Виконавцем Декларації до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

У разі якщо у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від                                      24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування контролюючим органом буде виявлено факти зберігання суб’єктом господарювання пального в обсягах понад 2000 літрів без отримання ліцензії на право зберігання пального та за відсутності належним чином поданої декларації, до такого суб’єкта господарювання застосовується відповідальність за зберігання пального без ліцензії на право зберігання пального, передбачена статтею 73 цього Закону.

Відповідно до п. 36 частини другої ст. 73 Закону № 3817 у разі зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки без наявності ліцензії на право зберігання пального до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах:

за перше порушення - 4 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

за друге порушення - 8 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

за третє та наступні порушення - 85 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Водночас операції з передачі Постачальником пального Підприємству (у т. ч. з використанням паливних карток) є операціями з реалізації пального у розумінні п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, які потребують складання Постачальником акцизних накладних та можуть здійснюватися за наявності у нього або ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, або ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним.

 

Щодо питання 3

Пунктом 215.1 статті 215 Кодексу  передбачено, що електрична енергія належить до  підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу реалізація підакцизних товарів (продукції) – будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Водночас згідно із положеннями Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема:

особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини (пункт 212.1 стаття 212 Кодексу);

виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії (підпункт 212.1.13 пункт 212.1 стаття 212 Кодексу).

Товариство, що має відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з вироблення електричної енергії, та продає її поза оптовим ринком електричної енергії є платником акцизного податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 Кодексу.

Відповідно до пункту 213.1 статті 213 Кодексу, об'єктами оподаткування акцизним податком, зокрема, є операції з:

реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу. Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТЗЕД), виробленої на об’єктах електроенергетики;

ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України.

До операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню акцизним податком, належать операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (підпункт 213.2.8 пункту 213.2 статті 213 Кодексу).

Відповідно до пункту 216.1 статті 216 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 Кодексу.

Згідно з підпунктом 215.3.9 пунктом 215.3 статтею 215 Кодексу для електричної енергії згідно коду УКТЗЕД 2716 00 00 00, ставка податку становить 3,2 відсотки.

Забезпечення резервним електроживленням технічних засобів електронних комунікацій, необхідних для надання послуг мобільного зв’язку під час припинення енергопостачання, власною електричною енергією, виробленою кваліфікованими когенераційними установками Товариства, є операціями з реалізації електричної енергії у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1           статті 14 Кодексу, однак не підлягають оподаткуванню акцизним податком (підпункт 213.2.8 пункт 213.2 статті 213 Кодексу).

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.