Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.12.2025 р. № 6894/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що є фізичною особою, податковим резидентом України. Платник є одноосібним власником компанії, зареєстрованої за законодавством Королівства Нідерланди (далі – Компанія). Це підтверджується витягом з реєстру підприємств Торгівельної плати (Додаток 1). Платник подає КІК-звіти щодо Компанії починаючи з 2022 року, як її одноосібний власник.

Компанія           2024 року нарахувала платнику дивіденди в розмірі         євро, при цьому Компанією було утримано       євро, як податок на репатріацію та перераховано до податкової служби Королівства Нідерланди (Додаток 2). Фактично дивіденди (в сумі           євро) надійшли на банківський рахунок платника           2025 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку (Додаток 3).

Відповідно до пункту 13.5 статті 13 Кодексу для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Платник додав до звернення підтвердження від податкових органів про те, що Компанія визнавалася податковим резидентом Королівства Нідерландів у 2024 році (Додаток 4).

Платник звернувся до нідерландських податкових органів із запитом щодо отримання необхідної довідки у вигляді, яка б містила усі необхідні реквізити, передбачені Кодексом. У відповідь на запит представник нідерландської податкової служби повідомив, що у їхній практиці не передбачено видачу довідок із зазначенням конкретного фізичного отримувача доходу (Додаток 5). Податкова служба Королівства Нідерландів може надати електронний витяг із інформацією про суму утриманого податку, однак без можливості ідентифікувати платника як бенефіціара. При цьому вони підтвердили, що цей документ може бути випущений на паперовому носії, апостильований та перекладений українською мовою.

Оскільки податкова служба Королівства Нідерландів не видає документ у іншому форматі, то у платника виникає ризик втрати права на зарахування іноземного податку під час декларування доходів в Україні.

Таким чином, платник податку просить надати йому індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.1. Чи буде вважатися достатнім для зарахування (кредитування) іноземного податку проти податкових зобов’язань платника з податку на доходи фізичних осіб в Україні відповідним чином легалізований документ (витяг) від компетентного органу Королівства Нідерландів, який підтверджує суму утриманого та перерахованого податку на репатріацію дивідендів, який не містить ідентифікації платника, як конкретного фізичного отримувача, якщо врахувати, що платник є єдиним акціонером компанії, яка розподіляє дивіденди, а також буде надано банківські виписки з підтвердженням перерахування дивідендів та суми сплаченого податку на репатріацію?

1.2. Чи необхідні додаткові документи або пояснення до декларації про майновий стан і доходи (банківські виписки, платіжні відомості Компанії, виписка з реєстру підприємств Королівства Нідерландів тощо) для зарахування податку?

2. Якщо наданих документів не буде достатньо для застосування податкового кредиту, які інші документи та у якій формі (оригінали/нотаріально завірені копії/скановані копії з електронним підписом) мають бути надані для таких цілей, у тому числі у разі якщо уповноважений орган Королівства Нідерландів не видає довідок із зазначенням конкретного фізичного отримувача доходу?

Щодо першого та другого питань

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 якого платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.3 пункту 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дивіденди (підпункт 14.1.55 пункт 14.1 статті 14 Кодексу).

Оподаткування іноземних доходів встановлено пунктом 170.11 статті 170 Кодексу.

Так, згідно з підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Кодексу у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 Кодексу, крім:

а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 Кодексу;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 статті 170 Кодексу;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 статті 170 Кодексу;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв'язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.11¹ статті 170 Кодексу.

Відповідно до підпункту 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 Кодексу ставка податку на доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб'єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, встановлюється у половинному розмірі ставки, визначеної у пункті 167.1 статті 167 Кодексу, тобто 9 відсотків.

Відповідно до пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є, зокрема, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу (підпункт 1 підпункт 1.1 пункт 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені статтею 163 Кодексу (підпункт 1 підпункт 1.2 пункт 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною
підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункт 1.3 пункт 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено статтею 168 Кодексу та підпунктом 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (підпункт 168.2.2 пункт 168.2 статті 168 Кодексу).

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (пункт 164.4 статті 164 Кодексу).

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації (підпункт 170.11.2 пункт 170.11 статті 170 Кодексу).

Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом (пункт 13.4 статті 13 Кодексу).

Відповідно до підпункту 170.11.4 пункту 170.11 статті 170 Кодексу сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (пункт 13.5 статті 13 Кодексу).

Конвенція між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995, яку ратифіковано Верховною Радою України 12.06.1996 (Закон України № 332/96-ВР), є чинною з 02.11.1996 зі змінами, внесеними до неї Протоколом від 12.03.2018, який ратифіковано Верховною Радою України 15.06.2021 (Закон України № 1548-ІХ), набрав чинності 31.08.2021 (далі – Конвенція).

Відповідно до статті 1 та статті 2 Конвенції положення Конвенції застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» та поширюються на податки на доходи і майно, що стягуються від імені Договірної Держави, або її політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади незалежно від способу їх стягнення.

Згідно з пунктом 3 статті 2 Конвенції, податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є:

a) у Нідерландах:

- податок на доходи;

- податок на заробітну плату;

-податок на доходи компаній, включаючи частку Уряду в чистих прибутках від експлуатації природних ресурсів, що стягується згідно з Законом «Про видобуток корисних копалин»; та

- податок на дивіденди;

(надалі «податок Нідерландів»);

b) в Україні:

- податок на доходи фізичних осіб; та

- податок на прибуток підприємств;

(надалі «український податок»).

Відповідно до п.п. (і) п. 1 ст. 3 Конвенції термін «компетентний орган» означає:

в Україні – Міністерство фінансів України або уповноваженого представника;

у Нідерландах – Міністра фінансів або його відповідним чином повноважного представника.

З урахуванням положень законодавства України, що стосуються звільнення податку, сплаченого на території за межами України (які не зачіпають загальних принципів), викладених тут, на нідерландський податок, сплачуваний за законодавством Королівства Нідерландів, та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахувань з прибутку, доходів або майна, що підлягає оподаткуванню із джерел у Нідерландах або розташованого там, буде дозволено як кредит проти будь-якого українського податку, підрахованого стосовно того ж самого прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український і нідерландський податок  (пункт 4 статті 24 Конвенції).

Вирахування, про які йдеться у пункті 4 статті 24 Конвенції, у будь-якому випадку не повинні перевищувати ту частину податку на доход або податку на майно, підраховану до надання вирахування, що стосується доходу або майна, які можуть оподатковуватись у Нідерландах залежно від обставин (пункт 5
статті 24 Конвенції).

Враховуючи викладене, згідно зі статтею 24 Конвенції при визначенні податкових зобов'язань в Україні щодо оподаткування українським податком (зазначеним у статті 2 Конвенції) фізичної особи, яка у розумінні Конвенції є резидентом України і отримує дохід, право на оподаткування якого згідно з відповідними положеннями Конвенції має Королівство Нідерландів, повинен враховуватись відповідний нідерландський податок (зазначений у статті 2 Конвенції), утриманий з цього доходу.

Слід зазначити, що суть положень статті 24 Конвенції повністю відповідає суті положень статті 13 «Усунення подвійного оподаткування» Кодексу щодо порядку врахування податків, сплачених за межами України, при визначенні бази оподаткування платників податків - резидентів України та відповідних положень розділу IV Кодексу щодо правил зарахування податку з іноземного доходу, сплаченого за межами України, при розрахунку податкових зобов'язань платників податку на доходи фізичних осіб - резидентів України.

При цьому з метою зарахування податків та зборів, сплачених у Королівстві Нідерланди, платник податків зобов'язаний отримати від уповановаженого органу Нідерландів довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації шляхом проставлення апостиля компетентним органом Королівства Нідерланлів та супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Разом з тим, якщо фізичною особою – резидентом України не надається зазначена довідка, то відсутні законодавчі підстави для врахування нідерландського податку при обчисленні податку на доходи фізичних осіб з іноземного доходу, отриманого таким резидентом.

Звертаємо увагу, що до переліку податків, на які поширюється Конвенція, не віднесено військовий збір. Крім того, нормами Кодексу також не передбачено зменшення податкового зобов'язання з військового збору на суму податків, сплачених за кордоном.

Додатково інформуємо, що відповідно до підпункту 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

При цьому, індивідуальна податкова консультація не передбачає проведення дослідження або перевірки наданих документів, зокрема, які не перекладені українською мовою з нотаріальним засвідченням.

Норми статті 52 Кодексу не містять вимоги повідомлення платника про місце та час розгляду звернення для надання ним, або його представниками, для надання додаткової інформації стосовно викладених запитань.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

___________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.