Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.12.2025 р. № 6931/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ПП «» (далі – ПП) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, українські перевізники у 2025 році стикнулися з масовими нарахуваннями штрафів від польської системи міжнародних автомобільних перевезень (далі – RMPD) і у зв’язку з незгодою щодо їх нарахування зараз позиваються до міжнародного суду.

 ПП просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

        Чи можна включати у витрати перевізнику оплату послуг юридичним компаніям (в тому числі іноземним), які виступають представниками перевізника у суді, готують документи у суд, тощо? Чи є доречним бухгалтерське проведення у разі оплати послуг юридичних компаній за штрафи польської системи контролю міжнародних автомобільних перевезень: Д-т 949 або Д-т 91; К-т 377?  Чи можна водієві перевізника на підставі авансового звіту оплатити суму штрафної санкції польської системи RMPD без будь якого додаткового оподаткування? Якщо водій перевізника під час службового відрядження, у цілях здійснення господарської діяльності підприємства, отримав штраф на підприємство від польської системи RMPD і був змушений оплатити його власними коштами через обов’язковість оплати його готівкою, суму якої водієві не було видано напередодні, адже перевізник не передбачав таких витрат. Коли суму штрафної санкції від польської системи RMPD у бухгалтерському та податковому обліку можна включити до витрат підприємства: відразу у періоді нарахування штрафної санкції чи вже після судового розгляду оскарження рішення щодо правомірності нарахування даної штрафної санкції? І чи можна дані витрати включати до витрат підприємства, якщо санкцію нараховано через невірно зазначений державний номер транспортного засобу, невірно зазначений кордон самим перевізником у RMPD? Чи можна включати у витрати дану штрафну санкцію, якщо вона нарахована у зв’язку із тим, що не працював  локатор і відповідно не передавалися необхідні дані для польської системи RMPD що не залежить від перевізника?

 

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними  положеннями Кодексу.

Згідно з п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу платник податку має збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства;

Таким чином, платник податку на прибуток згідно з вимогами п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму витрат від визнаних штрафів, отриманих від польської системи RMPD у звітному (податковому) періоді їх визнання.

Крім того зазначаємо, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

Отже, з питання порядку формування витрат у бухгалтерському обліку у випадку сплати штрафу польської системи RMPD, а також оплачених послуг на користь юридичних компаній, які виступають представниками перевізника у суді, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Водночас зазначаємо, що відповідно до ст. 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовими відрядженнями.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого не включаються, зокрема кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 Кодексу (п.п. 165.1.11 п. 165.1
ст. 165 Кодексу).

Відповідно до п.п 170.9.1 п. 170.9 ст. 170  Кодексу не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме: на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці другому п.п 170.9.1 п. 170.9 ст. 170  Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.

До підтвердних документів належать:

транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки);

документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси;

документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти; документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів;

інші документи, що засвідчують вартість витрат.

При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку  як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування  будь-яких витрат або витрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом  за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно розділу IV Кодексу
(п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1
п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену ст. 167 Кодексу та військовий збір за ставкою
5 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу ( п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).       

Враховуючи викладене, сума штрафу за порушення правил дорожнього руху, яка відшкодована водію юридичною особою, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).