Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.12.2025 р. № 6950/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду  звернення Представництва __________ в Україні (далі – Представництво) щодо окремих питань оподаткування представництв іноземних неурядових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції  повідомляє.

Згідно із зверненням Представництво є структурним підрозділом міжнародної неурядової гуманітарної організації без статусу юридичної особи.

При цьому Представництво здійснює діяльність виключно з метою реалізації гуманітарних програм та стверджується, що Представництвом             не планується здійснення господарської (підприємницької) діяльності (всі операції виконуються в межах некомерційної гуманітарної діяльності). Діяльність Представництва проводиться відповідно до укладених договорів, меморандумів та програмних бюджетів із міжнародними донорами в межах гуманітарних проєктів без наміру отримання прибутку та без участі у будь-яких операціях, що формують дохід на території України.

Представництво має відкриті рахунки в українському банку, однак нині на ці рахунки надходять лише кошти від головного офісу як фінансування діяльності Представництва.

Водночас виникла потреба уточнити можливість отримання гуманітарних коштів в іноземній валюті безпосередньо від міжнародних догорів, а не виключно від головного офісу.

У зверненні поставлено такі запитання для отримання роз’яснення:

1. Чи має право тимчасове представництво гуманітарної організації-нерезидента, яке не є юридичною особою та не здійснює господарської діяльності, отримувати гуманітарні кошти в іноземній валюті безпосередньо від міжнародних донорів на власні рахунки в іноземній валюті?

2. Чи підлягають такі надходження оподаткуванню, та які норми податкового законодавства застосовуються до таких операцій?

3. Чи створює отримання Представництвом таких гуманітарних надходжень ознаки постійного представництва відповідно до п.п. 14.1.193            п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

4. Чи потребує Представництво додаткового статусу / включення до окремих реєстрів для отримання гуманітарної допомоги в іноземній валюті?

5. Які вимоги щодо податкової та фінансової звітності застосовуються у випадку отримання гуманітарних надходжень?

 

Щодо запитання 1

Відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (зі змінами) (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

У ст. 13 Закону № 2473 Національний банк України (далі – НБУ) уповноважено встановлювати заходи захисту у вигляді граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, винятки та особливості їхнього запровадження для окремих операцій.

У ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» (зі змінами) (далі – Закон № 679) визначено, що НБУ встановлює для банків правила проведення банківських операцій, здійснює банківське регулювання та нагляд, валютне регулювання, визначає порядок виконання операцій в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 44 Закону № 679 НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства. До його компетенції у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 2 Закону № 2473 валютне регулювання в Україні ґрунтується, зокрема, на принципі свободи здійснення валютних операцій, що передбачає: право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн, та право фізичних та юридичних осіб – резидентів придбавати валютні цінності, активи за кордоном, переміщувати через митний кордон України валютні цінності.

Поряд із цим порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначено в Положенні про здійснення операцій із валютними цінностями, яке затверджено постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 2 (зі змінами) (далі –            Положення № 2).

При цьому валютною операцією, за Законом № 2473, є операція, що має хоча б одну з таких ознак:

операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов'язаних із цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;

торгівля валютними цінностями;

транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Звертаємо увагу на те, що у частині першій ст. 7 Закону № 2473 встановлено, що транскордонний переказ валютних цінностей здійснюється виключно через уповноважені установи.

Уповноваженими установами, за Законом №  2473, є банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку, які отримали ліцензію НБУ згідно з цим Законом.

Розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках (пункт 16 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (зі змінами).

Також згідно з п. 31 Положення № 2 розрахунки, а також перекази за валютними операціями, зазначеними в пунктах 27 – 30 розділу IV Положення № 2, здійснюються виключно через банки, крім випадків, передбачених у частині четвертій ст. 59 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (зі змінами).

Розрахунки між резидентами України на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків, визначених у частині другій ст. 5              Закону № 2473.

Враховуючи, що у ст. 44 Закону № 679 визначено, що НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства та до його компетенції належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій. Тому проведення розрахунків через валютні рахунки відкриті в українських банках належить до компетенції НБУ.

 

Щодо запитань 2 та 3

Підпунктом «а» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що нерезидентами є, зокрема, іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень Кодексу.

Як визначено абзацом першим п. 64.3 ст. 64 Кодексу, взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, відокремлених підрозділів юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземної держави, як платників податків і зборів у контролюючих органах згідно з п. 64.1 ст. 64 Кодексу підтверджується відомостями, оприлюдненими на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року               № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (зі змінами).

Відповідно до п. 64.5 ст. 64 Кодексу нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до ст. 64 Закону України «Про платіжні послуги», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим п.п. «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу  постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер, є постійним представництвом.

Господарською діяльністю є діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств підпунктом 133.2.2. п. 133.2 ст. 133 Кодексу встановлено, що до платників податку на прибуток підприємств - нерезидентів віднесено, зокрема, нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інших нерезидентів, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу.

Отже, на підставі викладеного вище у разі, якщо діяльність нерезидента в Україні здійснюється через відокремлений підрозділ (у тому числі представництво) і така діяльність не пов’язана з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, отриманням доходу та не підпадає під визначення постійного представництва, наведеного у п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а здійснюється, зокрема, виключно з метою реалізації гуманітарних програм, то такий нерезидент не є платником податку на прибуток підприємств та не зобов’язаний подавати до податкових контролюючих органів декларацію з податку на прибуток підприємства разом з відповідною фінансовою звітністю.

Крім того, повідомляємо, що відповідно до частини першої ст. 2 Закону України від 16 липня 1999 року  № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами) (далі – Закон № 996) цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі – підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств, філій та представництв юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, крім тих, що зобов'язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати (частина третя ст. 11 Закону № 996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6                     Закону № 996).

При цьому питання порядку ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно з вимогами Закону № 996 філією юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, належать до компетенції Міністерства фінансів України.

 

Щодо запитань 4 та 5

Оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання правомірності та порядку проведення операцій із гуманітарною допомогою не належать до компетенції ДПС.

Водночас повідомляємо, що правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначаються в Законі України від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV «Про гуманітарну допомогу» (зі змінами) (далі – Закон № 1192).

Законодавство України про гуманітарну допомогу, як встановлено в ст. 2  Закону № 1192, складається з Закону України від 05 липня 2012 року
№ 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (зі змінами), Закону № 1192, інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Отримувачами гуманітарної допомоги є юридичні особи, а також акредитовані представництва іноземних держав, міжнародних та іноземних гуманітарних організацій в Україні (без створення юридичної особи), визначені у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку отримувачами гуманітарної допомоги, у межах переліку відповідно до п. 5
ст. 1 Закону № 1192.

Так, відповідно до п.п. «ж» п. 5 ст. 1 Закону № 1192 до отримувачів гуманітарної допомоги віднесено, зокрема, відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій, акредитовані в Україні

Облік і контроль за отриманням та цільовим використанням гуманітарної допомоги регулюються в ст. 11 Закону № 1192.

Зазначаємо, що бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність, як встановлено в частині четвертій ст. 11 Закону № 1192, здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням.

До спеціально уповноважених державних органів із питань гуманітарної допомоги згідно зі ст. 4 Закону № 1192 належить, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення.

Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціального захисту населення (абзац перший п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 904 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади»).

Тож питання загального порядку визнання допомоги гуманітарною та проведення операцій із нею, у тому числі подання звітності, належать до компетенції Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України, а питання бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги та відповідної звітності – до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).