Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.12.2025 р. № 6986/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо окремих питань, які виникають при здійсненні операцій в межах договору комісії, укладеного з нерезидентом – юридичною особою та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, на виконання зовнішньоекономічних угод з продажу товару Товариством укладені договори комісії з підприємствами – виробниками продукції (далі – Комітенти), згідно з якими Товариство (Комісіонер) за винагороду від свого імені укладає контракти з продажу продукції з покупцями – нерезидентами в інтересах Комітента. 

По завершенню звітного періоду Комітент отримує та погоджує Звіт Комісіонера та складає акт виконаних робіт на суму комісійної винагороди.

Комісіонер перераховує кошти на розрахунковий рахунок Комітента за кожну партію реалізованого товару. За фактом складання та підписання акту виконаних робіт Комісіонер складає і реєструє в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму комісійної винагороди та включає таку суму комісійної винагороди у дохід від реалізації робіт і послуг.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання, чи можна вважати відвантаження продукції на експорт по договору комісії (до отримання коштів за продукцію від нерезидентів та перерахування їх комітенту) виконанням зовнішньоекономічної угоди з продажу товарів для включення сум в Звіт Комісіонера та до акту виконаних робіт (рахування комісійної винагороди). Якщо ні, то чи може Комітент відобразити дохід від продажу товарів не в періоді складання митної декларації, а тільки після отримання виручки?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 ЦКУ).

Згідно зі ст. 1013 ЦКУ у комісіонера постачанням послуг вважається також надання комісійної послуги, за яку він отримує плату (комісійну винагороду) від комітента.

Згідно з п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено особливостей визнання доходів, зокрема, при виконанні договорів комісії.

Такі доходи  відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

При цьому, якщо операції з реалізації товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів підпадають під визначення контрольованих, комітент – резидент у такому випадку самостійно коригує ціни в таких операціях згідно з вимогами п.п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Кодексу та визначає різницю відповідно до положень п.п. 140.5.1 п. 140.5 ст. 140 Кодексу. Крім того, у разі, коли операції з такими нерезидентами не є контрольованими, застосовуються вимоги п.п. 140.5.5 ¹ п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Отже, питання відображення у бухгалтерському обліку операцій, здійснених в рамках договору комісії, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Разом з тим ДПС повідомляє, що в межах надання індивідуальної податкової консультації ДПС не здійснює аналіз господарських операцій платника податків. Врегулювання питань господарських правовідносин між підприємствами (у тому числі щодо визначення, чи можна вважати відвантаження продукції на експорт по договору комісії (до отримання коштів за продукцію від нерезидентів та перерахування їх комітенту) виконанням зовнішньоекономічної угоди з продажу товарів для включення сум в Звіт Комісіонера та до акту виконаних робіт (рахування комісійної винагороди)) не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).