Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.12.2025 р. № 6992/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

 

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо коригування податкових зобов’язань із земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є платником єдиного податку третьої групи та помилково подало податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (далі – Декларація).

Товариство без надання інформації, що призвело до помилки, запитує чи  достатньо подати уточнюючу Декларацію для коригування податкових зобов’язань, рознесених в обліковій картці платника податку, згідно з раніше поданої помилкової Декларації.

Обсяг та зміст наданої Товариством інформації про об’єкт земельних відносин є недостатнім для з’ясування всіх обставин справи, оскільки не надано інформації щодо наявності у Товариства майнових прав на земельну(і) ділянку(и), копій землевпорядних документів, витягів із Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо, тому Товариству надається роз’яснення загальних норм податкового законодавства.

Кодекс визначає, що плата за землю справляється у двох формах – Податку із власників та землекористувачів, яким відповідно до закону надані у  користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст.  14 та п.п.  269.1.1.1, 269.1.1.2 п.п.  269.1.1 п.  269.1 ст. 269 Кодексу), а також орендної плати за надання у  строкове користування земельних ділянок державної або комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Земельним законодавством для юридичних осіб встановлено обов’язок оформлення права власності, користування у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу). Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з  моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Отже, у разі відсутності реєстрації платником єдиного податку третьої групи права власності на земельні ділянки у нього не виникає обов’язок із  нарахування та сплати податкових зобов’язань з плати за землю.

Відповідно до п.п.  4 п.  297.1 ст.  297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині Податку за земельні ділянки, що  використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для  провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).

Проте нормами Кодексу не передбачено звільнення платників єдиного податку третьої групи від сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що використовуються на умовах договорів оренди землі, укладених з органом місцевого самоврядування.

Водночас звертаємо увагу, що оскільки звільнення, передбачене п.п. 4  п. 297.1  ст. 297 Кодексу, поширюється на земельні ділянки, що  використовуються власниками таких ділянок – платниками єдиного податку третьої груп для провадження господарської діяльності, то у разі здійснення, наприклад, виду діяльності «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (код КВЕД 68.20) Податок справляється на загальних підставах.

Право самостійно уточнювати свої узгоджені податкові зобов’язання з  податків шляхом подання уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності встановлених ст.  102 Кодексу) визначено ст. 50 Кодексу.

Зокрема, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у  тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що  містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (абз. перший п.  50.1 ст.  50 Кодексу).

Кодексом не визначено інші підстави для коригування податкових зобов’язань, крім надання податкової декларації.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.  52.2 ст.  52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію