Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.12.2025 р. № 7015/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) (далі – Товариство) (…), щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що з метою забезпечення стабільної та конкурентної роботи в сучасних умовах ринку Товариство дбає
про підтримку належного рівня професійної компетентності свого персоналу
і за власні кошти проводить роботу з підвищення кваліфікації працівників робочих професій, а також власних спеціалістів та фахівців. Таке підвищення кваліфікації робітників, фахівців та спеціалістів Товариства проводиться на договірній основі у вітчизняних вищих навчальних або професійно-технічних закладах, а також на інших підприємствах, в установах, які надають освітні послуги.

Відповідно до «Переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 77 (група А) «технологічне устаткування магістральних газопроводів, нафтопроводів, систем промислового та міжпромислового збору нафти і газу, об’єктів нафтогазовидобувної промисловості» відносяться до машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки і є основою функціонування Товариства.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про охорону праці» «роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки».

Технічний огляд та/або експертне обстеження устаткування проводять атестовані в установленому порядку фахівці спеціалізованої та експертної організації, які безпосередньо не беруть участі у проектуванні, виготовленні, постачанні, придбанні, володінні, користуванні, монтажі, налагоджуванні, технічному обслуговуванні, ремонті, модернізації, реконструкції чи заміні цього або аналогічного устаткування.

Товариство планує заключити договір з (…) на підготовку та атестацію
2 (двох) наукових співробітників Товариства за напрямом «Проведення технічного огляду та/або експертного обстеження устаткування газової промисловості з тиском природного газу понад 1,2Мпа», щоб не залучати для проведення технічного огляду сторонніх експертів.

Основний вид діяльності згідно з КВЕД вищезгаданих навчальних
центрів – клас 85.32 «Професійно-технічна освіта», 85.59 «Інші види освіти, н. в. і. у.», проте ліцензії на здійснення освітньої діяльності і відомості про них в реєстрах закладів освіти відсутні.

За результатами навчання та успішного проходження атестації учасникам навчання видається форма посвідчення, затверджена наказом Держгірпромнагляду від 20.12.2006 № 16.

Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи можливо в даному випадку класифікувати кошти, які Товариство планує сплатити (…) за підготовку експерта технічного з промислової безпеки, «як витрати роботодавця у зв’язку із підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) працівників згідно із законом» відповідно до п.п. 165.1.37 п.165.1 ст.165 Кодексу і вартість такого навчання не включати до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівників?

2. Чи достатньо для застосування п.п. 165.1.37 п.165.1 ст.165 Кодексу керуватись загальними нормами Закону України «Про освіту» та Закону України «Про професійний розвиток працівників», як такими, які на законодавчому рівні закріплюють право на освіту, в тому числі безперервний професійний розвиток і підвищення кваліфікації? Чи обов’язковою умовою для застосування
п.п. 165.1.37 п.165.1 ст.165 Кодексу є наявність додаткових нормативно-правових актів, які встановлюють вимоги до підвищення кваліфікації? Якщо наявність додаткових нормативно-правових актів є обов’язковою, якого рівня юридичної сили мають бути такі документи - виключно Закони України, які приймаються Верховною Радою України або шляхом референдуму, тобто
в особливому законодавчому порядку? Або також допустиме застосування підзаконних актів, що приймаються на основі законів для їх конкретизації та застосування і видаються уповноваженими суб’єктами (Президент України, Кабінет Міністрів країни, центральні та місцеві органи виконавчої влади)?

Щодо питань першого-другого

Згідно з ст. 1 Закону України від 12 січня 2012 року № 4312-VI «Про професійний розвиток працівників» (далі – Закон № 4312) професійне навчання працівників – це процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов'язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.

Частиною першою ст. 6 Закону № 4312 передбачено, що організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частини другої ст. 6 Закону № 4312 професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у
професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах,
в установах або організаціях.

Згідно з частиною четвертою ст. 6 Закону № 4312 професійне навчання працівників організовується в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, всеукраїнськими об’єднаннями професійних спілок, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців.

Частиною п’ятою ст. 6 Закону № 4312 передбачено, що роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників.

Формальне професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях, а працівників, які
за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, - перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації і може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах.

За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка (частина шоста ст. 6 Закону № 4312).

Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок
його коштів з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності (частина сьома ст. 6 Закону № 4312).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV Кодексу, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платником податку, зокрема, є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема:

сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом
на 01 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи (п.п. 165.1.21
п. 165.1 ст. 165 Кодексу);

сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно з законом (п.п. 165.1.37 п. 165.1
ст. 165 Кодексу).

Крім того, п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 цього розділу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходи, отримані таким платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу)
у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної
за правилами звичайної ціни (п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

При цьому додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить для платників, зазначених у п.п. 1
п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу
5 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹
підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, визначення якого наведене у п.п. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу
за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу,
і ставку військового збору, встановлену п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи викладене, у разі якщо неформальне професійне навчання (підготовка та атестація) наукових працівників Товариства здійснюється юридичною особою (роботодавцем) не безпосередньо у роботодавця, тобто
не дотримуються вимоги Закону № 4312, то положення п.п. 165.1.37 п. 165.1
ст. 165 Кодексу не застосовуються, а дохід у вигляді вартості наданих безкоштовних освітніх послуг з підвищення кваліфікації (підготовки та атестації) працівників Товариства у (…) за напрямом «Проведення технічного огляду та/або експертного обстеження устаткування газової промисловості
з тиском природного газу понад 1,2Мпа» включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків, як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором
на загальних підставах.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.