Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.12.2025 р. № 7020/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо врахування заборгованості перед засновником – гарантом за погашений кредит та відсотки у складі боргових зобов’язань при розрахунку співвідношення власного капіталу та зобов’язань та, керуючись
ст. 52  Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.  

Як зазначено у зверненні, ТОВ має кредит від банківської установи -нерезидента. У зв’язку з валютними військовими обмеженнями (2022-2024 роки) ТОВ не могло самостійно погашати тіло та відсотки по кредитному договору. Боргові зобов’язання підприємства погашав засновник - юридична особа – нерезидент, який виступає гарантом відповідно до кредитного договору. Кошти сплачувалися напряму без заходу в Україну. Наразі підприємство має заборгованість перед засновником.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи враховувати заборгованість перед засновником – гарантом за погашений кредит та відсотки у складі боргових зобов’язань при розрахунку співвідношення власного капіталу та зобов’язань (правило тонкої капіталізації)?
2. Чи буде виникати податок на доходи нерезидента при погашенні заборгованості гаранту по сплачених за підприємство відсотках та тіла кредиту банку-нерезиденту?  Гарант є нерезидентом «».

 

        Щодо питання 1

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Оподаткування процентів за борговими зобов’язаннями встановлено
ст. 140 Кодексу.

Відповідно до п. 140.1 ст. 140 Кодексу під борговими зобов’язаннями для цілей даного пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.

Капіталізовані проценти, що збільшили собівартість необоротних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності враховуються при розрахунку суми перевищення відповідно до пункту 140.2 цієї статті у періоді нарахування амортизації відповідних об’єктів основних засобів.

Згідно з п.140.2 ст. 140 Кодексу для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених п. 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію), що виникли за операціями з нерезидентами, понад 30 відсотків суми розрахованого об’єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду.

Сума боргових зобов’язань, що виникли за операціями з нерезидентами, та сума власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень таких боргових зобов’язань та відповідно власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у п. 140.3 цієї статті.

Для цілей цього пункту об’єкт оподаткування визначається згідно із ст. 134 цього Кодексу з коригуванням фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу, крім:

від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років;

різниці, визначеної цим пунктом.

Якщо у звітному (податковому) періоді показник, розрахований відповідно до абзацу першого цього пункту, має від’ємне значення, фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму процентів, що виникли за операціями з нерезидентами, нарахованих у цьому звітному (податковому) періоді.

Для цілей цього пункту до суми процентних витрат, що виникли за операціями з нерезидентами, нарахованих протягом звітного (податкового) періоду, додається частка амортизаційних відрахувань, що припадає на суму таких процентних витрат, капіталізованих у складі вартості необоротного активу до моменту введення його в експлуатацію. Платник податку в кожному окремому звітному (податковому) періоді визначає частку амортизаційних відрахувань із вартості відповідного необоротного активу, що припадає на суму таких капіталізованих процентів, виходячи із застосовного методу амортизації та строку корисного використання відповідного необоротного активу.

У разі перевищення суми процентних витрат за контрольованими операціями над рівнем, визначеним відповідно до принципу «витягнутої руки», положення цього пункту застосовуються до суми процентних витрат, що відповідають принципу «витягнутої руки». Положення цього абзацу застосовуються за наслідками звітного (податкового) року.

Норми цього пункту не застосовуються та фінансовий результат до оподаткування не збільшується на суму процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та не впливають на фінансовий результат до оподаткування платника податків у звітному (податковому) періоді, до моменту введення відповідного необоротного активу в експлуатацію.

Коригування, передбачені цим пунктом, не здійснюються щодо:

а) суми процентів, визнаних такими, що не відповідають принципу «витягнутої руки» згідно із ст. 39 цього Кодексу;

б) суми процентів, що нараховані на користь міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетом за кредитами (позиками), отриманими суб’єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями;

 

в) суми процентів, що нараховані на користь іноземних банків.

Норми цього пункту не застосовуються до фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю.

Відповідно до п. 140.3 ст. 140 Кодексу проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 цієї статті, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків від суми процентів, що залишилися не врахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування, з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 цієї статті.

Отже, при розрахунку співвідношення власного капіталу та зобов’язань  враховується заборгованість перед засновником – гарантом – нерезидентом за погашений кредит та відсотки за ним у складі боргових зобов’язань.

Щодо питання 2

Відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Отже, при погашенні резидентом заборгованості гаранту (нерезиденту) по сплачених за підприємство відсотках за кредитом банку-нерезиденту, у ТОВ  виникатиме зобов’язання сплатити податок на доходи нерезидента під час погашення такої заборгованості.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).