Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.01.2026 р. № 23/ІПК/20-40-24-07-05

Головне управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС) за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм податкового законодавства, яке надійшло в електронній формі через електронний кабінет, та керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами (далі – Кодекс), з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції повідомляє.

Платник у зверненні повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи, основний вид діяльності – КВЕД 79.11 «Діяльність туристичних агенств».

Платник повідомив, що між ним та замовником укладено договір про надання послуг з організації ділових поїздок. За умовами договору платник отримував від замовника кошти, що складали:

1. суму для придбання проїзних квитків для його працівників (кошти, що не є доходом платника і викорустовуються виключно для компенсації вартості квитків, придбаних для клієнта);
2. винагороду платника (комісію) за надання послуг.

Однак замовник у додатку 4ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі - додаток 4ДФ до розрахунку) відобразив всю суму перерахованих коштів (вартість квитків, комісія за винагороду) з ознакою доходу 157, як дохід платника. Фактично доходом платника єдиного податку є лише комісійна винагорода, а кошти, що надходили для придбання квитків, мали транзитний характер, та не є доходом платника відповідно до пункту 292.1 статті 292 Кодексу, якщо вони використані виключно для виконання доручення замовника і підтверджені документально (квитки, чеки, рахунки). Тобто доходом у цьому випадку є лише комісійна винагорода за посередницькі/туристичні послуги.

Відповідно до пункту 177.8 статті 177 Кодексу замовник при виплаті доходу фізичній особі – підприємцю, зареєстрованому в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадьких формувань, не утримує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, але повинен відобразити суму виплаченого доходу в додатку 4ДФ до розрахунку з ознакою 157.

На думку платника відображенню підлягає фактично виплачений дохід фізичній осообі - підприємцю, а не кошти, що мають транзитний характер та не є його доходом відповідно до статті 292 Кодексу.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу у разі самостійного виявлення помилки податковий агент зобов’язаний подати уточнюючий розрахунок. Отже, якщо замовник відобразив у графі «сума доходу» всю суму коштів, включаючи транзитні, він повинен подати уточнюючий розрахунок, зазначивши фактичний дохід фізичної особи - підприємця (комісію), а інші суми (вартість квитків) не включати.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи підтверджує ДПС, що для платника єдиного податку третьої групи транзитні кошти, отримані для придбання квитків, не включаються до доходу відповідно до пункту 292.4 статті 292 Кодексу?
2. Чи є правильним виправлення замовником суми доходу, зазначену в 4ДФ для приведення даних у відповідність до фактичного доходу?
3. Які дії має виконати фізична особа – підприємець у разі, якщо замовник відмовляється подавати уточнюючий розрахунок? Чи достатньо фізичній особі – підприємцю надати пояснення до контролюючого органу?
4. Чи можуть розбіжності в додатку 4ДФ до розрахунку призвести до податкових наслідків для фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку, якщо документально підтверджено, що доходом була лише комісія?

Щодо першого та четвертого питань

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435 ІV (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (частина перша статті 1003 ЦКУ).

Статтею 1006 ЦКУ визначені обов’язки повіреного, зокрема, повірений зобов’язаний надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення.

Згідно з частиною першою статті 1007 ЦКУ довіритель зобов’язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Крім того, відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 ЦКУ визначено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (стаття 246 ЦКУ).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Умови, відповідно до яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, визначені у пункті 291.5 статті 291 Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп передбачено статтею 292 Кодексу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Водночас пунктом 292.4 статті 292 Кодексу визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг)
(пункт 292.6 статті 292 Кодексу).

Відповідно до пункту 296.1 статті 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені  наказом Міністерства фінансів України від 19.06. 2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Водночас зміни, запроваджені з 01 січня 2021 року Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців» щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм пункту 44.1 статті 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Кодексу).

Враховуючи викладене, у разі отримання фізичною особою - підприємцем – платником єдиного податку третьої групи доходу у вигляді платежів за агентським договором (договором доручення), в обліку доходів та витрат, який ведеться у довільній формі, відображається вся сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок платника податку та/або яку отримано готівкою, а при заповненні податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця до доходу включається сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового Розрахунку (далі - Порядок), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 зі змінами і доповненнями, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556.

Відповідно до довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку 2 до Порядку дохід, виплачений самозайнятій особі, відображається податковим агентом у додатку 4ДФ до розрахунку за ознакою доходу «157».

З огляду на зазначене, податковий агент (замовник) повинен відобразити в додатку 4ДФ до розрахунку усю суму доходу, виплаченого фізичній особі - підприємцю - платнику єдиного податку (суму для придбання проїзних квитків для працівників замовника та суму отриманої винагороди повіреного (агента)).

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 61.1 статті 61 Кодексу).

Способи здійснення податкового контролю визначені статтею 62 Кодексу.

Разом з тим відповідно до пункту 71.1 статті 71 Кодексу  інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Крім того, відповідно до підпункту 72.1.1.1 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Кодексу для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, інших звітних документах.

При цьому підпунктом «в» пункту 176.1 статі 176 Кодексу встановлено, що на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Отже, у разі виявлення розбіжностей між задекларованим доходом фізичної особи - підприємця та даними інформаційних ресурсів ДПС, така особа на вимогу контролюючого органу повинна надати пояснення та документальне підтвердження щодо доходу, отриманого за агентським договором (договором доручення).

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами - підприємцями, можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались, зокрема, агентського договору (договору доручення), тощо.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.