Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.01.2026 р. № 40/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду           звернення на отримання індивідуальної податкової консультації Підприємства щодо окремих норм законодавства стосовно обігу мастильних матеріалів, їх належності до підакцизного пального, керуючись підпунктом «в» підпункту 69.41.3 пункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Підприємство повідомляє, що воно здійснює регулярні операції з імпорту, зберігання та подальшої оптової і роздрібної реалізації мастильних матеріалів класифікованих за кодами УКТ ЗЕД 2710 та 3403, у заводській тарі виробника.

Враховуючи зазначене Підприємство запитує:

1. Чи підлягають операції з імпорту мастильних матеріалів на основі базової мінеральної оливи формі пластичних мастил, класифікованих за кодами УКТ ЗЕД 2710 та 3403 ліцензуванню для цілей митного оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України?

2. Чи вважаються зазначені мастильні матеріали пальним або підакцизними товарами у розумінні Кодексу, з урахуванням їх функціонального призначення та фактичного використання?

3. У разі якщо такі мастильні матеріали підлягають ліцензуванню, які саме

види ліцензій зобов’язане отримати Підприємство з урахуванням того, що: продукція  реалізується  виключно  у  тарі  виробника; переливання, фасування

або зміна тари не здійснюється; реалізація здійснюється як оптом, так і в роздріб; зберігання продукції здійснюється на власному складі Підприємства?

Щодо питання 2

Згідно з п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Підпунктом 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Перелік підакцизних товарів, які є пальним, що відповідають певним кодам товарних підкатегоріям, та їх описи згідно з УКТ ЗЕД визначено у                         п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Підставою для віднесення товару до пального є відповідність коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД товару (продукції) та його опису, коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та опису, наведеному в п.п. 215.3.4                п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

У п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу відсутній зазначений у зверненні код товару згідно з УКТ ЗЕД 3403, тому у разі, якщо він не використовується як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом, вказаний товар не є пальним в розумінні п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу та не є підакцизним товаром.

Щодо зазначеного у зверненні товару (товарна позиція 2710), такий товар (продукція) є підакцизним, якщо код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та опис такого товару відповідають коду товарної підкатегорії та опису, які зазначено у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Класифікація товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій і тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації, а саме: складу товару, способу його виготовлення, призначення, маркування, пакування тощо.

Ідентифікація палива здійснюється на підставі паспорту на товар, в якому зазначені його фракційний склад, фізико-хімічні показники, та сертифікатів відповідності, виданих відповідними державними органами, в яких в обов’язковому порядку зазначаються дані про відповідність державним стандартам на зазначений товар.

Відповідно до п.п. 39 п. 4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 (далі – Положення про Державну митну службу України) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності відповідно до покладених на неї завдань здійснює Державна митна служба України.

Щодо питань 1 та 3

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і

плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Частиною першою статті 1 Закону № 3817 визначено, що:

ліцензія - право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 40 частини першої статті 1 Закону № 3817);

оптова торгівля пальним - діяльність з реалізації власно виробленого, ввезеного або придбаного пального суб'єктам господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним, іншим суб'єктам господарювання, у тому числі в транспортному засобі, яким переміщується та/або в якому зберігається пальне. Не вважається оптовою торгівлею пальним заправлення пальним за договором підряду, що відноситься до власного споживання відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (пункт 63 частини першої статті 1 Закону № 3817);

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден (пункт 77 частини першої статті 1 Закону № 3817);

зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов’язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (пункт 32 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 3817 термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 3817 операції з ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України пального  здійснюються  за наявності у суб'єкта господарювання, який здійснює

відповідні операції, ліцензії на право виробництва пального або на право зберігання пального, або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, або на право оптової торгівлі пальним, або на право роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227, Державна митна служба України відповідно до покладених на неї завдань забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи та в межах повноважень, визначених законом, законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Держмитслужбу, під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення.

Отже, питання щодо митного оформлення мастильних матеріалів при їх ввезенні на митну територію України належить до компетенції Державної митної служби України.

Що стосується обігу пального на території України, то частиною першою статті 29 Закону № 3817 встановлено, що оптова торгівля пальним здійснюється суб’єктом господарювання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону № 3817 роздрібна торгівля пальним здійснюється суб’єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Згідно з частиною третьою статті 29 Закону № 3817 суб'єкти господарювання здійснюють оптову або роздрібну торгівлю пальним виключно у споживчій тарі об'ємом до 5 літрів включно без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального (частина друга статті 28 Закону № 3817).

Згідно із частиною третьою статті 28 Закону № 3817 суб'єкт господарювання має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому суб'єкту господарювання, без отримання ліцензії на право                зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію.

Отже, у разі ввезення Підприємством на митну територію України продукції, яка відповідно до п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу є пальним (крім пального в споживчій тарі ємністю до 5 літрів), Підприємству необхідно отримати ліцензію, яка відповідає виду діяльності, яку він здійснює.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.