Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.01.2026 р. № 42/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно обігу пального та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство зазначає, що є платником єдиного податку 4  групи та платником податку на додану вартість, здійснює оброблення угідь сільськогосподарського призначення та провадить діяльність з виробництва, переробки та збуту (експорту) сільськогосподарської продукції. 

Для забезпечення власної техніки та транспорту пальним Товариство уклало договір оренди транспортного засобу – паливоцистерну з встановленою автоцистерною    та    обладнанням    паливозаправника.    Вказане    обладнання

використовується виключно для заправки власної техніки та транспорту, не застосовується для зберігання пального з метою подальшої реалізації.

Товариство планує придбавати пальне у постачальника-платника акцизного податку як зі стаціонарного складу так і з бензовоза постачальника (акцизного складу пересувного). Таке пальне Товариство використовуватиме для заправки власної техніки на території, де Товариство здійснює свою господарську діяльність, в т. ч. в полі.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. За яких умов транспортний засіб із встановленою паливоцистерною, що використовується Товариством для заправки власної сільськогосподарської техніки та транспорту, може набувати статусу акцизного складу пересувного відповідно до п. п. 14.1.61 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?
2. Чи виникає у Товариства обов’язок отримання ліцензії на право зберігання пального відповідно до вимог Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817), якщо зберігання пального здійснюється виключно у транспортному засобі – паливоцистерні, що не є нерухомим майном, має ознаки рухомого обладнання і таке пальне використовується лише для власного споживання? 
3. Чи підпадає описаний порядок використання паливоцистерни під винятки, передбачені нормами п. п. 14.1.212, 14.1.224¹ п. 14.1 ст. 14  Кодексу?

Щодо питань 1, 3

У п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.

Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним п. п. «а» п. 2 частини другої ст. 91 Митного кодексу України);

б)   зберігання в ньому пального на митній території України;

в) ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Підпунктом 14.1.224¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що розпорядник акцизного складу пересувного - суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Отже, у випадку, якщо Товариство використовує пальне, отримане від платника акцизного податку, виключно для потреб власного споживання, таке використання пального не є реалізацією пального, транспортний засіб, з якого здійснюється заправка пальним власної техніки та транспорту Товариства, не є акцизним складом пересувним.

Щодо питання 2

Закон № 3817 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.

Частиною першою ст. 1 Закону № 3817  визначено, що:

зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального – об'єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить

суб'єкту господарювання на праві власності або користування (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

Відповідно до частини другої ст. 1 Закону № 3817 термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

Основні вимоги до зберігання пального визначено ст. 28 Закону № 3817.

Згідно з частиною першою ст. 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Відповідно до частини другої ст. 28 Закону № 3817 суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Здійснення діяльності зі зберігання пального потребує отримання суб’єктом господарювання відповідної ліцензії, крім випадків, передбачених ст. 28                Закону № 3817, коли така ліцензія не отримується.

Законом № 3817 не визначено показники щодо обсягу пального (залишків пального), який може знаходитися в цистерні паливозаправника та щодо термінів  перебування пального в такій цистерні.

 Отже, у разі використання Товариством паливоцистерни (паливозаправника) для розвезення пального для заправки власного транспорту,    у Товариства відсутня необхідність щодо отримання ліцензії на право зберігання пального у таких цистернах.

Разом з цим, перебування протягом деякого часу транспортного засобу, в якому знаходиться пальне у певному місці (території), що перебуває у власності або у користуванні Товариства потребує отримання ліцензії на право зберігання пального для потреб власного споживання чи переробки.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).