Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.01.2026 р. № 60/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «_______» (далі – Товариство) щодо окремих питань внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Товариство розглядає питання податкового режиму діяльності після державної реєстрації нової редакції статуту, що передбачає неприбуткову мету діяльності такого Товариства.

Єдиним учасником Товариства є благодійна організація.

Товариство проводить діяльність за КВЕД 86.22, 86.90, є закладом охорони здоров’я і здійснює діяльність у сфері охорони здоров’я на підставі ліцензії Міністерства охорони здоров’я України на медичну практику, на діяльність банку пуповинної крові, інших тканин і клітин людини.

Товариство включено Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками до обліку виробників та уповноважених представників, відповідальних за введення в обіг біоімплантатів.

Така діяльність регулюється Законом України від 17 травня 2018 року                       № 2427-VIII «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» (зі змінами) (далі – Закон № 2427). 

Виготовлення біоімплантатів здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2021 року № 158 «Деякі питання реалізації Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» щодо біоімплантатів, ксеноімплантатів, медико-біологічних вимог до тварин, умов їх утримання, порядку вилучення у тварин анатомічних матеріалів для виготовлення ксеноімплантатів» (далі – постанова КМУ № 158).

Враховуючи викладене вище, у зверненні Товариства поставлено такі запитання для отримання індивідуальної податкової консультації:

1. Чи може Товариство після державної реєстрації нової редакції статуту бути включеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) за ознакою неприбутковості 0048 відповідно до п. 133.4 ст. 133 Кодексу та постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру» (зі змінами) (далі – постанова КМУ № 440)?

2. Чи узгоджується включення Товариства до Реєстру з тим, що Товариство має організаційно-правову форму товариства з обмеженою відповідальністю, якщо його діяльність регулюється Законом № 2427, постановою КМУ № 158, Основами законодавства України про охорону здоров’я і за своєю природою є соціально-медичною та некомерційною?

3. З якого моменту Товариство має право застосовувати неприбутковий статус: з дати державної реєстрації нової редакції статуту чи з дати включення до Реєстру?

4. Чи можуть надходження від надання медичних послуг, виготовлення біоімплантатів, грантів, гуманітарної допомоги та цільових внесків бути віднесені до неприбуткових доходів відповідно до п. 133.4 ст. 133 Кодексу?  

 

Щодо запитань 1 – 4

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

Загальні вимоги щодо неприбуткових організацій встановлено            пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу, відповідно до якого не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4            ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану           не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків,               не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначено            п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою КМУ № 440.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено           п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

До неприбуткових організацій відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, зокрема, можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров’я.

Послугою з медичного обслуговування населення (медичною послугою) відповідно до частини першої ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я є послуга (у тому числі оцінювання повсякденного функціонування, реабілітаційна послуга), що надається пацієнту в закладі охорони здоров’я, реабілітаційному закладі або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.

Основи діяльності закладів охорони здоров’я встановлено ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Так, залежно від форми власності заклади охорони здоров’я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров’я                       не підлягають приватизації.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як державні некомерційні підприємства або державні установи.

 За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть створюватися та функціонувати як комунальні некомерційні товариства або комунальні установи. Заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть створюватися та функціонувати шляхом здійснення співробітництва територіальних громад у формах, передбачених законом.

Заклади охорони здоров’я приватної власності не обмежені у виборі організаційно-правової форми.

Порядок здійснення фінансового забезпечення охорони здоров’я визначено       ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

При цьому згідно з частиною першою ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я фінансове забезпечення охорони здоров’я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел,                    не заборонених законом.

Законодавство України про трансплантацію базується на Конституції України та складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я, інших законодавчих актів, що регулюють відносини з питань, пов’язаних з охороною здоров’я, Закону № 2427 та інших прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (частина перша ст. 2 Закону № 2427).

Дія Закону № 2427 поширюється на трансплантацію анатомічних матеріалів людині, здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією, отримання анатомічних матеріалів людини для виготовлення біоімплантатів, визначення умов застосування ксеноімплантатів (частина перша ст. 3            Закону № 2427).

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 2427 анатомічні матеріали – це органи (їх частини), тканини, анатомічні утворення, клітини людини або тварини, фетальні матеріали людини; біоімплантати – медичні вироби, продукти медичного призначення, виготовлені з анатомічних матеріалів людини.

Заборону торгівлі анатомічними матеріалами людини та їх рекламування встановлено ст. 20 Закону № 2427.

Так, відповідно до частини першої ст. 20 Закону № 2427 укладання або пропонування укладення договорів, що передбачають купівлю-продаж анатомічних матеріалів людини, забороняється.

Порядок виготовлення, контролю якості та обігу біоімплантатів затверджено постановою КМУ № 158 (далі – Порядок № 158).

Згідно з п. 3 Порядку № 158 виготовлення біоімплантатів – це операції, що складаються з обробки та консервування анатомічних матеріалів людини, призначених для виготовлення біоімплантатів, пакування готового біоімплантату, внаслідок яких біоімплантат стає доступним для застосування за призначенням; виробник – це юридична особа (резидент чи нерезидент України), що виготовляє біоімплантати або доручає їх виготовлення та здійснює розповсюдження біоімплантатів під своїм найменуванням чи торговельною маркою.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі – товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначає               Закон України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (зі змінами) (далі –                       Закон № 2275) (частина перша ст. 1 Закону № 2275).

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 5 Закону № 2275 учасники товариства мають такі права, зокрема: брати участь у розподілі прибутку товариства.

Виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток (частина перша ст. 26 Закону № 2275).

На підставі викладеного вище обов’язковими умовами для неприбуткової організації є, зокрема: утворення та реєстрація в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах профільного закону; а також заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

Отже, для внесення підприємства, установи або організації до Реєстру мають бути дотримані всі вимоги, встановлені п. 133.4 ст. 133 Кодексу, у тому числі утворення та реєстрація в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

При цьому згідно з умовами звернення Основи законодавства України про охорону здоров’я, Закон № 2427 та Закон № 2275 не визначають статус приватного товариства, яке здійснює діяльність за організаційно-правовою формою товариства з обмеженою відповідальністю у сфері трансплантації та отримує доходи у тому числі від надання медичних послуг, виготовлення біоімплантатів, як неприбуткової організації.

Тож вбачається, що таке товариство не може бути включено до Реєстру.

Зауважимо, що Основами законодавства України про охорону здоров’я некомерційне спрямування діяльності визначено тільки для державних та комунальних закладів охорони здоров’я.

Крім того звертаємо увагу, що відповідно до частини четвертої ст. 11 Закону України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (зі змінами) благодійні організації мають право створювати відокремлені підрозділи, бути засновником та учасником інших благодійних організацій, а також спілок, асоціацій, інших добровільних об’єднань, здійснювати спільну благодійну діяльність, а також мати інші права згідно із законом.

Наголошуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).