Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.01.2026 р. № 86/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фермерського господарства (далі – Господарство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань оподаткування єдиного податку четвертої групи, мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Господарство повідомило, що в користуванні у нього перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані в Сумській та Рівненській областях, які належать Господарству або члену цього Господарства. Договори оренди/суборенди земельних ділянок в Сумській області належним чином зареєстровані, то договір суборенди земельних ділянок, що розташовані в Рівненській області (за яким земельні ділянки передані в суборенду члену Господарства, як фізичній особі  та використовуються Господарством відповідно до вимог Закону України “Про фермерське господарство” від 19.06.2003  № 973-IV (далі - Закон № 973) не має державної реєстрації. Зазначені земельні ділянки  включені Господарством до податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи (далі – Декларація) за 2020 – 2022 роки, у зв’язку з чим нараховано та сплачено податок за місцезнаходженням земельних ділянок та сплачено МПЗ.   

Господарство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право платник єдиного податку четвертої групи (Господарство) включити до Декларації земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які отримані в суборенду членом цього Господарства, за умови відсутності реєстрації договору суборенди?  
2. Чи правомірним буде нарахування та сплата єдиного податку четвертої групи Господарством за умови відображення в Декларації земельних ділянок, отриманих членом такого Господарства в суборенду при відсутності реєстрації такого договору суборенди?
3. Чи зобов’язане буде Господарство сплатити МПЗ з вказаних земельних ділянок?

 

Щодо першого та другого питань.

Обсяг та зміст наданої у зверненні інформації про об’єкт оподаткування – земельну ділянку (відсутні копії договорів користування (суборенди) земельними ділянками, витяги з державного реєстру нерухомого майна, статутні документи Господарства та інше) є недостатнім для з’ясування усіх обставин справи та надання чіткої відповіді.

У зв’язку з цим надаємо роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо питань, які належать до компетенції ДПС.   

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначає Закон № 973.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 973 визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. (частина четверта ст. 1 Закону № 973).

Згідно з ст. 8 Закону № 973 фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 12 Закону № 973 землі фермерського господарства можуть складатися із:

земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (частина друга ст. 12 Закону № 973).

Таким чином, в залежності від оформлення правовідносин між учасниками та засновниками фермерського господарства, у відповідності до вимог цивільного та господарського законодавства, залежить і порядок оподаткування земельних ділянок, які використовуються фермерським господарством.

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ).

Тобто Закон № 973 визначає, що при формуванні статуту фермерського господарства як юридичної особи, статутний капітал такої особи повинен формуватися із розрахунку земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства та земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Враховуючи викладене, якщо передача права користування земельними ділянками для ведення фермерського господарства у статутний капітал фермерського господарства оформлена та зареєстрована відповідно до законодавства, то права та обов’язки землекористування земельної ділянки переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення державної реєстрації таких прав.

Отже, якщо права на земельні ділянки не зареєстровані відповідно до норм Закону № 1952, то площі таких земельних ділянок не є об’єктом оподаткування для платника єдиного податку четвертої групи та не можуть відображатися у Декларації Господарства. Такі земельні ділянки є об’єктами оподаткування у власника або користувача (відповідно до оформлення прав на земельні ділянки).

 

Щодо третього питання.

Відповідно до п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу далі – МПЗ - мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік
(п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Першим роком, за який визначається МПЗ, є 2022 рік (абзац перший п. 64 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно п. 38¹.3 ст. 38¹ Кодексу у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному Кодексом.

При цьому, нормами п. 38¹.4 ст.38¹ Кодексу визначено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Отже, якщо у Господарства відсутня державна реєстрація переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які перебувають у користуванні фізичної особи (члена Господарства), МПЗ щодо таких земельних ділянок визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на загальних підставах.

 

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).