Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.01.2026 р. № 113/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з ПДВ та податку на прибуток підприємств у разі отримання коштів у вигляді гранту та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство згідно з наказом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 27.10.2025 № 922 «Про надання грантів на створення, розвиток або оновлення виробництв переробної промисловості» (далі –­ Наказ № 922), наказом Міністерства економіки України від 15.07.2022 № 2109 «Про затвердження Порядку проведення оцінювання зав, критеріїв оцінювання та необхідної кількості балів (оцінки) для прийняття рішень щодо надання грантів на створення або розвиток переробних підприємств, форми бізнес-плану, форми договору про надання гранту, а також кінцевих  строків подання заяв та граничної суми грантів» та на підставі пунктів 18 і 23 Порядку надання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 739, зі змінами (далі – Порядок №  739) отримало кошти у вигляді гранту.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи підпадають кошти, отримані Товариством відповідно до Наказу №  922, під визначення бюджетного гранту згідно з підпунктом 14.1.277¹ пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ;

2) чи виникають у Товариства податкові зобов’язання з ПДВ у зв’язку з отриманням грантових коштів;

3) чи має право Товариство включити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у складі вартості товарів/послуг, придбаних за рахунок отриманих коштів у вигляді гранту

4) у якому звітному періоді Товариство повинно визнавати доходи у бухгалтерському обліку на суму сплаченого ПДВ у складі вартості придбаних за грантові кошти основних засобів?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Бюджетним грантом згідно з підпунктом 14.1.277¹ пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визнається цільова допомога у вигляді коштів або майна, що надаються на безоплатній і безповоротній основі за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги для реалізації проекту або програми у сферах культури, туризму та у секторі креативних індустрій, спорту та інших гуманітарних сферах у порядку, встановленому законом. Перелік надавачів бюджетних грантів визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно для застосування положень ПКУ щодо особливостей оподаткування бюджетних грантів, зокрема, для цілей податку на прибуток підприємств, необхідно дотримання двох умов одночасно:

1) відповідність цільової допомоги у вигляді коштів або майна, наданої платнику податку умовам наведеного вище визначення (підпункт 14.1.277¹ пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ), зокрема, цільове спрямування, безоплатність, безповоротність, за рахунок бюджетних коштів або коштів міжнародної технічної допомоги для реалізації чітко визначеної програми або проекту у сферах культури, туризму та у секторі креативних індустрій, спорту та інших гуманітарних сферах та

2) надання такої цільової допомоги особою, включеною до переліку надавачів бюджетних грантів.

Перелік надавачів бюджетних грантів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021 року № 867 «Про затвердження переліку надавачів бюджетних грантів» (зі змінами та доповненнями).

Абзац другий пункту 1 Порядку № 739 визначає умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги суб'єктам господарювання (далі – отримувачі), які провадять господарську діяльність згідно з видами економічної діяльності Секції C «Переробна промисловість» національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держспоживстандарту від 11.10. 2010 № 457, у формі грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості.

Метою надання грантів є сприяння зайнятості населення, створення нових робочих місць, створення нових або розвиток існуючих виробництв переробної промисловості, збільшення надходжень від сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абзац четвертий пункту 1 Постанови № 739).

Відповідно до абзаців п’ятого – сьомого пункту 1 Постанови № 739 джерелами фінансування надання грантів отримувачам є кошти:

державного бюджету, в тому числі ті, що надходять на рахунок «Фонд відновлення та трансформації економіки» Мінекономіки, відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права для забезпечення заходів з відновлення, підтримки і розвитку України у національній та іноземній валюті (далі – бюджетні кошти);

Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 739 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінекономіки.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 739 для цілей цього Порядку суб'єктом господарювання вважається суб'єкт мікропідприємництва, малого чи середнього підприємництва (фізична особа – підприємець або юридична особа) у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, крім суб'єктів господарювання державного та комунального секторів економіки.

Відповідно до абзаців першого та третього пункту 5 Постанови № 739 отримувач може отримувати один грант або для створення одного нового виробництва переробної промисловості, або для збільшення потужностей існуючого виробництва переробної промисловості.

Грант надається лише одному отримувачу з урахуванням пов'язаних із ним осіб, крім випадків оновлення основних засобів виробництва, знищених або пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації.

Відповідно до абзаців першого – третього пункту 6 Постанови № 739 гранти надаються для створення нових виробництв переробної промисловості, збільшення потужностей наявних виробництв переробної промисловості або оновлення основних засобів виробництва, знищених чи пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації, для покриття таких напрямів витрат, як:

придбання основних засобів виробництва (машини та обладнання, ручні механічні знаряддя, що працюють на електричній енергії), які не підлягають відчуженню до виконання умов договору гранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на них уповноваженим банком відповідно до договору застави);

доставка та введення в експлуатацію основних засобів виробництва (верстатів, технологічного обладнання), включаючи програмне забезпечення.

Отже, грантові кошти, які отримують юридичні особи, платники податку на прибуток на розвиток виробництв переробної промисловості не є бюджетним грантом, а належать до безповоротної державної допомоги, яка надається відповідно до Постанови № 739.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ фінансова допомога – фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Щодо питання 1

Виходячи з викладеного, зазначені грантові кошти не є бюджетними грантами, а є безповоротною фінансовою допомогою з боку держави.

Щодо оподаткування ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правила формування податкового кредиту визначено статтею 198 розділу V ПКУ.

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).

Щодо питання 2

Якщо кошти, що отримує Товариство у вигляді гранту, не є компенсацією вартості товарів/послуг, що безпосередньо постачаються Товариством (в тому числі третім особам), то при отриманні таких коштів обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у Товариства не виникає.

Щодо питання 3

Суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку при придбанні товарів, послуг, необоротних активів (в тому числі за рахунок грантових коштів), можуть бути віднесені Товариством до складу податкового кредиту на підставі зареєстрованих в ЄРПН постачальником податкових накладних, за умови дотримання інших вимог ПКУ щодо формування податкового кредиту.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств (питання 4)

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 розділу ІІ ПКУ).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України
від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами (далі – Закон № 996).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

ПКУ  не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суми ПДВ, сплачені у складі вартості придбаних за грантові кошти основних засобів.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формування фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Враховуючи вищезазначене, питання щодо порядку відображення у бухгалтерському обліку сум ПДВ, сплачених у складі вартості придбаних за грантові кошти основних засобів, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).