Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.01.2026 р. № 132/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю … (далі – Товариство), яке надійшло через Електронний кабінет, щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України       (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є платником єдиного податку, власником об’єкта виробничої нерухомості (далі – Об’єкт), розташованого на несформованій (без меж) земельній ділянці та неоформленим правовим статусом (далі – Ділянка).

Поряд з цим, Товариство повідомило про подану до відповідного органу місцевого самоврядування заяву про надання Ділянки в оренду.

Товариство, посилаючись на пункти  287.1, 287.6 статті  286 Кодексу, просить надати роз’яснення: 1) чи повинно сплачувати земельний податок   (далі – Податок) за її фактичне використання до укладення та державної реєстрації договору оренди на Ділянку під Об’єктом; 2) якщо так, то для розрахунку Податку Товариство просить надати довідку щодо розміру нормативної грошової оцінки землі (далі – Оцінка) та ставки Податку за Ділянку, розташованою за адресою: м.  Дніпро, вул.  …, буд.  ...

Принцип платності користування землею, передбачений статтею  206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), реалізовано у Кодексі      у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункти  14.1.72,  14.1.136, 14.1.147 пункту  14.1 статті  14, пункт  269.1 статті  269, пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Підставою для нарахування Податку є дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо (підпункти  «а», «б» пункту  286.1 статті  286 Кодексу).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Земельним законодавством встановлено обов’язок оформлення права власності, користування земельною ділянкою у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття  126 Земельного кодексу). Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття  125 Земельного кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт  287.1 статті  287 Кодексу).

Ділянка не сформована як об’єкт цивільних прав у розумінні статті  79¹ Земельного кодексу.

У разі відсутності права власності та/або права користування земельною ділянкою (її частиною) суб’єкт господарювання не вважається платником плати за землю у розумінні статті  269 Кодексу до моменту виникнення відповідного речового права на земельну ділянку (її частину) відповідно до записів, сформованих у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, визначеному законом.

Водночас у статті  120 Земельного кодексу передбачений механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття прав власності на об’єкт нерухомого майна.

Зокрема у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні чи, у випадку, якщо такий об’єкт розміщений на земельній ділянці що перебуває у постійному користуванні, проте, набутий суб’єктом господарювання, який не може набувати земельну ділянку на такому праві, набувач права власності на об’єкт нерухомості протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт зобов’язаний звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями  118,  123 або 128 Земельного кодексу (частини сьома, одинадцята статті  120 Земельного кодексу).

Земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (пункт  «ї» частини першої статті  211 Земельного кодексу).

Оскільки контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (стаття  33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то органи місцевого самоврядування, які реалізують свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані земельні ділянки, що використовуються без правовстановлюючих документів, керуючись нормами статей   377, 1214 Цивільного кодексу України, статей  120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, мають право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (статті  1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Така орендна плата за користування Ділянкою без укладеного договору оренди землі не є податковим платежем і не регулюється Кодексом.

З огляду на викладене, Товариству доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування – власнику Ділянки щодо врегулювання питання плати за землекористування до оформлення речового права на Ділянку.

Після оформлення Товариством, у встановленому законодавством порядку відповідного речового права користування Ділянкою під Об’єктом, у нього виникне обов’язок з нарахування та сплати податкових зобов’язань з орендної плати за землю.

Водночас платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема податку на майно в частині Податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) (підпункт  4 пункту  297.1 статті  297 Кодексу).

Тобто, єдиною умовою, яка надає підстави платникам єдиного податку для звільнення від справляння Податку, це використання земельних ділянок для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).

Додатково повідомляємо щодо отримання витягу з технічної документації з Оцінки Ділянки і ставок з Податку.

У статті 23 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр), надає витяг з технічної документації про Оцінку окремої земельної ділянки, керуючись рішенням рад про затвердження технічної документації з Оцінки, які набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту  271.2 статті  271 Кодексу.

Разом з цим, орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня затвердження технічної документації з Оцінки земель направляє в електронній формі до контролюючого органу та центрального органу виконавчої влади,      що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, інформацію про Оцінку земель у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель (абзаци десятий, дванадцятий підпункту  12.3.3 пункту  12.3 статті  12 Кодексу).

Ставки місцевих податків і зборів, зокрема з плати за землю та пільги щодо Податку, що сплачується на відповідній території, встановлюють органи місцевого самоврядування у своїх рішеннях з урахуванням меж ставок, визначених Кодексом (підпункт  12.4.1 пункту  12.4 статті  12, стаття  274, пункт  284.1 статті 284, підпункт  288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Кодексу).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.