Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.01.2026 р. № 173/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства …  (далі – звернення) щодо надання індивідуальної податкової консультації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), і керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство проінформувало, що є власником двох нежитлових приміщень, класифікованих як будівлі промисловості у групі «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023,  розташованих за адресою:                       м. Київ, …, загальною площею 3484,1 кв. м. та 2406,3 кв. м. (далі – Приміщення), частина яких  надається в оренду.

Товариство посилаючись на роз’яснення Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (далі – ЗІР) щодо застосування норм підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2  статті 266 Кодексу (далі – підпункт «є» підпункту 266.2.2 Кодексу) запитує:

«1. Що є об’єктом оподаткування Податком у разі здавання в оренду частки будівлі промисловості: частина промислової будівлі, яка надається в оренду, чи весь об’єкт нерухомості?»;

«2. Податкове зобов’язання з Податку виникає щодо частини промислової будівлі, яка здається власником в оренду, чи з усього об’єкта промислової нерухомості, який належить власнику на праві власності?»;

«3. У разі зміни позиції ДПС щодо нарахування податкового зобов’язання з Податку з частки будівлі промисловості, з якої дати підлягають застосуванню нові вимоги і які дії платника податку у цьому випадку?».

Оскільки Звернення не містить документів приналежності Приміщень до групи «Промислові та складські будівлі» (код 125) за Класифікатором будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573  «Про  затвердження національного класифікатора НК 018:2023  та  скасування

національного класифікатора ДК 018-2000» (далі – Класифікатор), то консультація надається за загальними нормами податкового законодавства щодо викладених питань.

Порядок нарахування та  сплати  Податку  врегульовано у  статті 266 Кодексу. 

Платниками Податку визнаються фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу).

Об’єктом оподаткування Податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт  266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

До об’єктів житлової нерухомості належать будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки, а об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, їх складові частини, що не є об’єктами житлової нерухомості  (підпункти 14.1.129, 14.1.129¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

До об’єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Базою оподаткування Податком є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі                   їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами

самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт                                     (підпункт 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Згідно з підпунктом «є» підпункту 266.2.2 Кодексу не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

При цьому слід зазначити, що умови критеріїв визначені підпунктом «є» підпункту 266.2.2 Кодексу встановлені Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення  адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності з 23.05.2020 року, та Законом України                                       від 23.02.2024 № 3603-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства» (дата набрання чинності – 16.03.2024).

Отже, для права застосування з 23.05.2020 року  для об’єкту нерухомості норми, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 Кодексу, Товариство одночасно має відповідати певним умовам:

основний вид діяльності класифікується в секціях B – F КВЕД ДК 009:2010;

будівлю має бути віднесено до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора (з урахуванням уточнення в частині назви Класифікатора – з 16.03.2024), використано за призначенням у господарській діяльності та не здано в оренду, лізинг, позичку.

При цьому звертаємо увагу, що виключення з переліку об’єктів оподаткування, передбачене підпунктом «є» підпункту 266.2.2 Кодексу, стосується будівель та споруд, а не їх  частин.

Відповідно до реєстраційних даних основним видом діяльності Товариства встановлено КВЕД 26.20 «Виробництво комп’ютерів і периферійного устаткування», який відноситься до розділу 26 «Виробництво комп’ютерів, електронної та оптичної продукції» секції С «Переробна промисловість» ДК 009:2010.

Товариством до звернення не надано підтверджуючих документів щодо віднесення Приміщень  до групи 125 «Промислові та складські будівлі»  Класифікатора та зазначило, що  частина  Приміщень здається  в оренду.

У межах податкового законодавства кожен об’єкт нерухомого майна, що має документ, підтверджуючий право власності на об’єкт нерухомого майна (об’єкт нерухомого майна має реєстраційний номер), розглядається як окремий об’єкт оподаткування Податком, з урахуванням функціонального призначення, фактичного використання та інших характеристик такого об’єкта. Належність  будівлі до того чи іншого класу для цілей оподаткування має бути підтверджено. 

Водночас слід зазначити, що підтвердженням даних щодо характеристик об’єкту нерухомості, зокрема, можуть бути дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дані Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомості, матеріали технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна,  тощо.

У зверненні Товариство зазначило, що частково надає Приміщення в оренду, що свідчить про порушенням Товариством умов критеріїв, визначених  підпунктом «є» підпункту 266.2.2 Кодексу, однак не визначило з якого саме періоду Приміщення надаються в оренду.

Враховуючи, що базою оподаткування Податком є загальна  площа кожного окремого об’єкту житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка,                              то надання Приміщень або їх частин в оренду, лізинг, позичку позбавляє Товариство права при визначенні податкових зобов’язань з Податку застосовувати положення підпункту «є» підпункту 266.2.2 Кодексу за весь Об’єкт нерухомості (за всю площу Об’єкту нерухомості).

Отже у разі здачі в оренду  частини або цілого Приміщення, яке відноситься до групи 125 «Промислові та складські будівлі» Класифікатора, у Товариства виникає обов’язок з нараховування та сплати податкових зобов’язань з Податку за всю загальну площу  такого Приміщення, а не за площу, яка здається в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 50.1 статті 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених  статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею  50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Строк давності, зокрема становить 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання (стаття 102 Кодексу).

Водночас зазначаємо, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину                                           (30 червня 2023 року), встановленого Кабінетом Міністрів України, на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинявся перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу (пункт 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

При цьому зазначаємо, що ЗІР  є публічним електронним ресурсом, який містить узагальнені відповіді на типові запитання платників податків та мають інформаційно-довідковий характер і не враховують специфіку конкретних господарських операцій, що обмежує можливість їх практичного застосування у разі виникнення податкового спору та не є податковою консультацією платнику податків в розумінні  глави 3 «Податкові консультації» Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.