Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.01.2026 р. № 230/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з податків і зборів в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариством опрацьовуються окремі питання, пов’язані із наданням послуги з тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу, а саме:
1) чи вважається ціна (вартість) послуги з тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу звичайною ціною у розумінні норм підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ в описаній у зверненні ситуації;
2) чи може Товариство при здійсненні операції з постачання послуги з тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу визначати базу оподаткування ПДВ відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ та нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи із ціни (вартості) такої послуги в описаній у зверненні ситуації;
3) чи виникає у Товариства об’єкт оподаткування ПДВ та податком на прибуток підприємства в описаній у зверненні ситуації;
4) чи може Товариство відкоригувати попередньо нараховані податкові зобов’язання з ПДВ та відображений дохід в описаній у зверненні ситуації;
5) чи може Товариство відносити на витрати різницю коштів, які Товариство буде сплачувати замовнику в описаній у зверненні ситуації.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 розділу I ПКУ).
Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996)).
Основні засади цінової політики і відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулюються Законом України від 21 червня 2012 року № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (далі – Закон № 5007).
Відповідно до частин першої і другої статті 12 Закону № 5007 державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. При цьому державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
Згідно зі статтею 13 Закону № 5007 державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом зокрема, установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначено Законом України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2019), який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відносини, які виникають між операторами систем розподілу та замовниками послуг з тимчасового приєднання новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок замовників до електричних мереж, та тимчасової зміни технічних параметрів електроустановок замовників, призначених для споживання електричної енергії у період дії на території України воєнного стану регулює Порядок тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу у період дії в Україні воєнного стану, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) від 26.03.2022 № 352 (далі – Порядок № 352).
Згідно пунктом 2 Порядку № 352 тимчасове приєднання електроустановок – надання замовнику оператором системи розподілу послуги із тимчасового створення технічної можливості для передачі (прийняття) електричної енергії у місце приєднання електроустановки замовника, відповідної потужності до електричних мереж оператора системи розподілу (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності, у тому числі тимчасової зміни технічних параметрів.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 352 послуга з тимчасового приєднання надається оператором системи розподілу на підставі договору про тимчасове приєднання, що укладається між замовником послуги з тимчасового приєднання та оператором системи розподілу.
З метою приведення тимчасово приєднаних електроустановок (у тому числі електроустановок приєднаних за рахунок резерву потужності інших споживачів) згідно з вимогами Порядку № 352 (далі – тимчасово приєднані електроустановки), у відповідність до вимог розділу IV Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 (далі – Кодекс систем розподілу), у частині забезпечення зовнішнього електропостачання тимчасово приєднаних на період дії в Україні воєнного стану електроустановок за постійною схемою живлення розроблені Правила приведення тимчасово приєднаних на період дії на території України воєнного стану електроустановок у відповідність до вимог Кодексу систем розподілу, які затверджені постановою НКРЕКП від 26.03.2022 № 352 (далі – Правила № 352).
Відповідно до пункту 7 Правил № 352 послуга приведення тимчасово приєднаних електроустановок у відповідність до Кодексу систем розподілу згідно Правилами № 352 надається на підставі договору про приєднання за постійною схемою, що укладається між замовником, електроустановки якого приєднані за тимчасовою схемою згідно з вимогами Порядку № 352, та оператором системи розподілу за формою, наведеною у додатку 2 до Правил № 352.
Відповідно до пункту 9 Правил № 352 приведення тимчасово приєднаних електроустановок, що на дату тимчасового приєднання за своїми технічними характеристиками та/або місцем розташування, відповідали стандартному типу приєднання, у відповідність до вимог Кодексу систем розподілу, здійснюється таким чином:
1) вартість плати приведення тимчасово приєднаних електроустановок у відповідність до Кодексу систем розподілу згідно з Правилами № 352 визначається як різниця добутку замовленої до приєднання потужності і ставки плати за стандартне приєднання, яка діє на дату звернення замовника до оператора системи розподілу із заявою про приєднання згідно з Правилами № 352, та первісної (балансової) вартості будівництва лінійної частини приєднання від точки забезпечення потужності до точки приєднання з урахуванням вимог підпункту 4 цього пункту;
2) замовник, який був стороною, відповідальною за будівництво лінійної частини тимчасового приєднання, протягом строку дії договору про приєднання за постійною схемою зобов’язаний:
передати оператору системи розподілу розроблену та погоджену в установленому законодавством порядку з усіма заінтересованими сторонами (крім оператора системи розподілу) проєктно-кошторисну документацію на лінійну частину приєднання від точки забезпечення потужності до точки приєднання та землевпорядну документацію на земельні ділянки, на яких розміщені електричні установки і мережі лінійної частини приєднання;
забезпечити відповідність технічного стану електричних установок і мереж лінійної частини приєднання від точки забезпечення потужності до точки приєднання вимогам нормативно-технічних документів, що підтверджено відповідною довідкою щодо огляду Державною інспекцією енергетичного нагляду України електричних установок і мереж лінійної частини приєднання від точки забезпечення потужності до точки приєднання, наданою за результатами проведеного моніторингу безпеки постачання електричної енергії;
безоплатно передати замовнику електричні установки і мережі лінійної частини приєднання від точки забезпечення потужності до точки приєднання у власність відповідному оператору системи розподілу.
Термін «звичайна ціна» визначено підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ. Так, під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 розділу І ПКУ. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.
Термін «ринкова ціна» визначено підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ. Так, під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Термін «ринок товарів (робіт, послуг)» визначено підпунктом 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ. Так, під ринком товарів (робіт, послуг) розуміється сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. При цьому з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема є: постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Правила формування і коригування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі подактових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 192, 198 і 201 розділу V ПКУ.
Пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 розділу V ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.
Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 розділу ІІ ПКУ).
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.
Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.
Щодо питання 1
Для цілей оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг необхідно використовувати, зокрема, такі терміни як «звичайна ціна», «ринкова ціна» та «ринок товарів (робіт, послуг)», що визначені підпунктами 14.1.71, 14.1.219 та 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.
З огляду на вказані вище підпункти ПКУ звичайною ціною для послуги із тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу буде ціна, визначена сторонами відповідного договору, яка повинна відповідати рівню ринкових цін (якщо не доведено зворотне).
У разі якщо ціни для послуги із тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання.
Щодо питання 2
Базу оподаткування ПДВ за операцією платника ПДВ з постачання послуг із тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу необхідно визначати відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ виходячи з договірної вартості таких послуг з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, яка при цьому не повинна бути нижче звичайних цін, та, відповідно, нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ, використовуючи таку базу оподаткування ПДВ.
Водночас, якщо ціна (вартість) за послуги із тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу віднесена до категорії цін, які підлягають державному регулюванню, база оподаткування ПДВ визначатиметься виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, що встановлена із врахуванням механізмів державного регулювання.
З питання віднесення ціни (вартості) за послуги із тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу до категорії цін, які підлягають державному регулюванню, ДПС рекомендує звернутися до НКРЕКП.
Щодо питань 3 і 4 (у частині ПДВ)
З огляду на норми статті 5 розділу I ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.
За загальновстановленими правилами об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг (у тому числі послуг із тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу), місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, і такий об’єкт виникає незалежно від вартості таких товарів/послуг.
Водночас, для цілей оподаткування ПДВ вартість таких товарів/послуг (у тому числі послуг із тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу) не може мати від’ємне значення.
Щодо можливості коригування податкових зобов’язань з ПДВ, попередньо нарахованих за операцією платника ПДВ з постачання послуг із тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу, то підстави (обставини) за наявності яких може здійснюватися таке коригування чітко визначені у пункті 192.1 статті 192 розділу V ПКУ.
Щодо питання 3 і 4 (у частині податку на прибуток підприємств) та 5
Об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємства визначається платником на підставі даних бухгалтерського обліку у порядку, встановленому підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ.
При цьому, положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з приєднання електроустановок за постійною схемою.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону № 996).
Отже, з питання порядку формування витрат у бухгалтерському обліку за операціями з приєднання електроустановок за постійною схемою доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
|
