Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.01.2026 р. № 293/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ПП «»  (далі – ПП) щодо  здійснення розподілу нерозподіленого прибутку за 2025 рік на виплату дивідендів єдиному учаснику - юридичній особі - нерезиденту, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, ПП як єдиний учасник ТОВ – емітента корпоративних прав, якому належить 100% у його статутному капіталі, планує прийняти рішення про виплату дивідендів за 2024 рік на власну користь.

Підприємство перебуває на загальній системі оподаткування та є малодохідником, але після отримання дивідендів стане великодохідником, який, окрім визнання доходу за правилами бухгалтерського обліку, зменшить фінансовий результат до оподаткування на суму отриманих дивідендів (відповідно до п.п. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 Кодексу).

У статутному капіталі ПП 100 % частки належить засновнику, що є юридичною особою - нерезидентом.

В свою чергу ПП планує у 2026 році здійснити розподіл нерозподіленого прибутку за 2025 рік на виплату дивідендів єдиному учаснику - юридичній особі - нерезиденту, не перевищуючи розмір дивідендів, отриманих ПП у 2025 році від ТОВ.

ПП просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

        Чи поширюються на операції із виплати дивідендів положення п.п. 57.1¹.3 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу щодо звільнення від сплати авансового внеску з податку на прибуток, передбаченого п.п. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57  Кодексу, у зв’язку із виплатою ПП дивідендів на користь його єдиного учасника (юридичної особи-нерезидента), не перевищуючи розмір дивідендів, отриманих ПП у 2025 році від ТОВ, і чи вважається ПП материнською компанією відносно ТОВ?

 

Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди – це платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.103 п. 14.1 ст. 14 Кодексу материнські компанії –юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами, як пов'язані особи.

Підпунктом 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що пов’язані особи – юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням встановлених критеріїв.

Критерії пов’язаності для юридичних осіб встановлено у п.п. «а»
п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. Так, відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.159
п. 14.1 ст. 14 Кодексу пов’язаними особами вважаються особи у таких випадках, зокрема: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (крім міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб’єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації); одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків.

Пунктом 31 частини першої ст. 1 Закону України від 14 грудня 2021 року № 1953-IX «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі –  Закон
№ 1953) встановлено, що материнською компанією є юридична особа, яка здійснює контроль щодо іншої юридичної особи (дочірньої компанії). При цьому контроль (вирішальний вплив) – це пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами акціями або правами голосу за акціями, часткою у статутному (складеному) капіталі юридичної особи в розмірі 50 і більше відсотків та/або незалежна від формального володіння можливість здійснення такого впливу на управління чи діяльність юридичної особи (п. 24 частини першої ст. 1 Закону № 1953). 

Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів визначено п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу.

Відповідно до п.п. 57.1¹.1 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу крім випадків, передбачених
п.п. 57.1¹.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за базовою (основною) ставкою, встановленою статтею 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у  податковій декларації  за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від’ємного значення об’єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених п.п. 57.1¹3 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована відповідно до принципу «витягнутої руки» в операціях, визнаних відповідно до ст. 39 цього Кодексу контрольованими. Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною ст. 136 цього Кодексу базовою (основною) ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена ст. 136 цього Кодексу базова (основна) ставка.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями п. 57.1¹  ст. 57 Кодексу, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Підпунктом 57.1¹.3 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу передбачено, що авансовий внесок, передбачений п.п. 57.1¹.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів:

на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими п.п. 57.1¹.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;

фізичним особам;

платником єдиного податку;

резидентом Дія Сіті - платником податку на прибуток на особливих умовах.

Отже, якщо материнська компанія виплачує дивіденди на користь власників корпоративних прав такої материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб, то у такому випадку авансовий внесок з податку на прибуток, передбачений
п.п. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу, не справляється. Якщо ж сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, то оподаткуванню за правилами, встановленими п.п. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу, підлягає сума дивідендів, сплачених в межах такого перевищення.

При цьому зазначаємо, що кожен конкретний випадок господарських операцій, зокрема, про який йдеться у зверненні, потребує аналізу документів та матеріалів, що є предметом контрольно-перевірочних заходів, а не податкового консультування.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).