Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.01.2026 р. № 315/ІПК/02-32-07-05-14

Головне управління ДПС у Вінницькій області за результатами розгляду звернення ТОВ «» про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування реєстратора розрахункових операцій, та керуючись статтею 52  глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство просить надати роз’яснення (в контексті запиту) щодо застосування реєстратора розрахункових операцій та програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) при продажу товарів у разі проведення розрахунків шляхом безготівкових переказів з рахунків, відкритих у банківських установах, з використанням внутрішнього банківського коду 2620.

Перед наданням відповіді на питання повідомляємо, що відповідно до вимог Закону України «Про платіжні послуги» розрахункові рахунки відкриваються банками небанківським надавачам платіжних послуг для виконання ними платіжних операцій, а тому вказання Товариством, що йому надходять кошти на розрахунковий рахунок є не коректним, оскільки суб’єкти господарювання в розумінні вказаного закону можуть мати лише поточні (відкриті у банках) та платіжні рахунки (відкриті у небанківських надавачів платіжних послуг).

Також Слід зазначити, що звернення не містить інформації в якій саме сфері Товариство фактично здійснює свою діяльність, а питання порушується в загальному вигляді, зокрема не розкриваючи суті призначення отриманих коштів.

Враховуючи викладене вище та з метою недопущення неоднозначного трактування законодавства, консультація на питання надається із використанням його загальних положень.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмних РРО (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ цього Закону.

Зокрема, у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

Винятки щодо права не застосовувати РРО / ПРРО встановлені у статті 9 Закону № 265.

Слід зазначити, що використаний споживачем спосіб оплати встановлюється на підставі виписок про рух коштів на таких рахунках СГ відповідно їх нумерації за Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, який затверджений постановою Правління Національного банку Україні від 11.09.2017 № 89, що є визначальним в цілях застосування
РРО / ПРРО, при цьому питання ідентифікації джерел надходження коштів належить виключно до компетенції самого СГ.

Враховуючи викладене вище та як відповідь на питання, повідомляємо, що відповідно до Плану рахунків № 89 отримання коштів з рахунку 2620
«Кошти на вимогу фізичних осіб» – оплата проведена з поточного рахунку фізичної особи, пов’язано з виконанням банківських операцій при проведенні розрахунків за товари (роботи, послуги), а тому не потребує фіскалізації.

Зважаючи на обсяг фактичних обставин наведений у зверненні, а також неточності в них, надати більш детальну індивідуальну податкову консультацію на питання неможливо.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).