Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.01.2026 р. № 345/ІПК/26-15-24-01-14-09

Головне управління ДПС у м. Києві за результатами розгляду звернення щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) в межах компетенції повідомляє.

У своєму звернені  платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи, вид економічної діяльності 68.20 (Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна).

Платник податків планує укласти договір позички на нерухоме майно (квартиру) строком на 2,5 роки з власницею майна - громадянкою Англії, яка багато років не проживає на території України, та після проведення ремонту та поліпшення зазначеного нерухомого майна надавати його в оренду у межах підприємницької діяльності.

У зв’язку з викладеним, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

чи може він, як платник єдиного податку третьої групи, підписати с фізичною особою – нерезидентом України договір позички нерухомого майна (квартири) та після проведення ремонту надавати таке майно в оренду фізичним або юридичним особам?

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Як передбачає частина 1 ст. 627 ЦКУ, відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі (ст. 828 ЦКУ).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV ПКУ.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Згідно зі ст. 292 ПКУ для фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ (до суми доходу за звітний період включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому відповідно до п. 292.3 ст. 292 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Враховуючи викладене, оскільки передача квартири фізичній особі– підприємцю на підставі договору позички, не передбачає переходу права власності на таке майно до фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, то доходу у розумінні п. 292.1 ст. 292 ПКУ у такого підприємця не виникає.

Разом з тим до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку буде включатися сума орендної плати, отриманої таким підприємцем на підставі договору оренди.

При цьому слід зазначити, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує
400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів (п.п. 291.5.3
п. 291.5 ст. 291 ПКУ).

Одночасно зауважуємо, що договір позички є правочином, що покладає на його сторони (позичкодавця та користувача) взаємні зобов'язання, тому в розумінні ПКУ податковий обов’язок зі сплати податкових зобов’язань може виникнути як у позичкодавця так і у користувача, в залежності від прав та обов’язків, які фактично виникають у таких осіб на підставі цього договору.

Отже, фізична особа – платник єдиного податку третьої групи може здійснювати діяльність з надання в оренду фізичним та юридичним особам нерухомого майна (квартири), отриманого в позичку від нерезидента України, за умови виконання вимог глави 1 розділу XIV ПКУ, визначених для обраної групи.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).

      

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.