X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.01.2026 р. № 347/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс),  розглянула Ваше звернення (    ), щодо практичного застосування норм діючого законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні зазначає, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків та має намір здавати в оренду власні земельні ділянки (більше 0,2 га) як фізична особа.

В зв’язку з цим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Як без порушень умов перебування на спрощеній системі оподаткування будучи платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків можливо здавати в оренду земельні ділянки площею більше 0,2 га?

2. Чи не будуть порушуватися умови перебування на спрощеній системі оподаткування як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків, якщо здавати в оренду земельні ділянки площею більше 0,2 га як фізична особа?

Відповідно до абзацу першого ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Правові основи укладання договорів та відносин, що виникають у ході здійснення орендних операцій, регулюються Цивільним кодексом України
(далі – ЦКУ), законами щодо оренди, іншими законодавчими та нормативними документами.

Учасниками цивільних відносин та суб’єктами права власності є фізичні  та юридичні особи (частина перша ст. 2 та частина перша ст. 318 ЦКУ).

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності.

Так, відповідно до ст. 325 ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Відповідно до ст. 319 ЦКУ власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, та володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Статтею 320 ЦКУ передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, здавання в оренду власного нерухомого майна може здійснюватися фізичними особами як у межах підприємницької діяльності, так і поза нею.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу, відповідно до п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 якого платниками єдиного податку третьої групи не можуть бути фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів.

Враховуючи викладене, якщо загальна площа земельних ділянок перевищу 0,2 гектара, то така фізична особа – підприємець, що здійснює діяльність з надання в оренду власної нерухомості, немає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

При цьому така фізична особа може надавати земельні ділянки в оренду як фізична особа – підприємець за загальною системою оподаткування або як фізична особа – не суб'єкт господарювання.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується
розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу.

Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) регламентується ст. 170 Кодексу.

Згідно з п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Доходи, зазначені, зокрема у п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу (п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. Кодексу).

Також вказаний дохід для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Враховуючи зазначене, дохід, отриманий фізичною особою від надання земельних ділянок в оренду, оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором у порядку, визначеному п. 170.1 ст. 170 Кодексу та п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.