Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.01.2026 р. № 395/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення (   ), щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи повідомила, що перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує щомісячну державну допомогу на дитину.

Платник податку продовжує здійснювати підприємницьку діяльність та розглядає можливість прийняти на цей період найманих працівників.

Обґрунтування та законодавча база, на яку посилається платник податку: положення частини четверної ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року
№ 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка звільняє від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) фізичних осіб – підприємців, які отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України про «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію чи соціальну допомогу. 

У зв’язку з чим, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи звільняється фізична особа - підприємець від сплати єдиного внеску  за себе у період отримання нею допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (або іншої соціальної виплати) відповідно до зазначеної норми Закону № 2464?

2. Які документи необхідно оформити та подати для підтвердження факту перебування у відпустці для догляду за дитиною?

3. Чи має право фізична особа – підприємець у період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримання  відповідної допомоги на дитину (або іншої соціальної виплати) здійснювати підприємницьку діяльність, отримувати дохід та не сплачувати єдиний внесок за себе як за фізичну особу – підприємця?

4. Чи має право фізична особа – підприємець у період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримання відповідної допомоги на дитину (або іншої соціальної виплати)  використовувати працю найманих працівників та не сплачувати єдиний внесок за себе як за фізичну особу – підприємця?

З 01 січня 2026 року набув чинності Закон України від 05 листопада
2025 року № 4681-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки сімей з дітьми та створення умов, які сприяють поєднання материнства (батьківства) з професійною діяльністю», яким внесено зміни до
ст. 4 Закону № 2464, згідно якої платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею однорічного віку та відповідно до закону отримують допомогу для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку, допомогу при усиновленні дитини (абзац дванадцятий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

Відповідно до ст. 17 та 18 Закону України від 15 листопада 1996 року
№ 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, а також після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені ст.ст. 17
та 18 Закону № 504, виплачується державна допомога на умовах, передбачених згідно із Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. 180 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) у разі надання жінкам відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами роботодавець зобов’язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році.

Згідно зі ст. 181 КЗпП визначено, що відпустка, зокрема, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій ст. 179 КЗпП, повністю або частково в межах установленого періоду та оформлюються наказом (розпорядженням) роботодавця.

Щодо першого – четвертого питань

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку передбачено Законом № 2464.

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону
№ 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5¹ частини першої ст. 4 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відповідно до п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464
бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).

Крім того, відповідно до абзацу сьомого п. 1 частини першої ст. 4 Закону
№ 2464 (в редакції, чинній до 01.01.2026), платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб:

осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини (абзац дванадцятий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Водночас, частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що особи, зазначені, зокрема, у п. 4. частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

На виконання вимог, зазначених п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року
№ 178 (зі змінами) затверджено Порядок нарахування та сплати єдиного внеску   за деякі категорії застрахованих осіб (далі – Порядок).

Відповідно до п.п. 2 п. 1 Порядку передбачено, що Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.

При цьому за осіб, зазначених у п.п. 2 п. 1 Порядку єдиний внесок нараховується на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період (п.п. 2
п. 2 Порядку).

Згідно з п. 3 Порядку визначено, що єдиний внесок нараховується у розмірі 22 відсотки суми грошового забезпечення, допомоги або компенсації.

За осіб, зазначених у п.п. 1 – 3 п. 1 Порядку, у тому числі в разі отримання декількох видів грошового забезпечення, допомоги або компенсації одночасно, єдиний внесок визначається в розмірі мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом.

Водночас згідно з п.п. 2 п. 4 Порядку визначено, що обчислення єдиного внеску за осіб, зазначених у п.п. 2 – 4 п. 1 Порядку, здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі – Платники), які відповідно до зазначеного пункту визначені платниками єдиного внеску.

Платники подають до територіальних податкових органів звіти про нарахування та сплату єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з Пенсійним фондом України та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п. 7 Порядку).

Отже, можна дійти висновку, що визначено окремий механізм для сплати єдиного внеску, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Також деталізовано платників єдиного внеску за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, їхні обов’язки щодо нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску та подання відповідної звітності.

Враховуючи викладене, у разі якщо початок відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримання допомоги відбувся до 01.01.2026, і роботодавцем сплачується за фізичну особу – підприємця єдиний внесок у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску, то така особа звільняється від сплати єдиного внеску за себе саму, незалежно від наявності/відсутності доходу.

При цьому нормами Кодексу та Закону № 2464 не передбачено заборони на здійснення підприємницької діяльності та використання найманої праці під час  знаходження фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Подання фізичними особами - підприємцями додаткових документів щодо інформування контролюючого органу про сплату єдиного внеску роботодавцем чинним законодавством не передбачено, але Ви маєте право отримати довідку про нарахування та сплату єдиного внеску з Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.