Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.01.2026 р. № 409/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення приватного підприємства «» (далі – Підприємство)
від про надання індивідуальної податкової консультації, надісланого листом Головного управління ДПС у від №  (вх. ДПС № /ІПК/7 від), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення Підприємство здійснює діяльність у сфері торгівлі. Розрахунки з покупцями здійснюються виключно у безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Підприємства. Приймання готівки, розрахунки платіжними картками через POS-термінал, інтернет-еквайринг або платіжні сервіси Підприємством не застосовуються.

Враховуючи викладене вище, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи вважається здійснення покупцями (зокрема фізичними особами) оплати виключно через банківський переказ на IBAN Підприємства належним виконанням вимоги щодо забезпечення можливості безготівкових розрахунків?

2. Чи виникає у Підприємства обов’язок встановлення POS-терміналу або укладення договору еквайрингу у разі, якщо оплата приймається виключно шляхом банківського переказу на IBAN?

Перед наданням відповіді на поставлені податковому органу питання, звертаємо увагу, що посилання Підприємства в зверненні на «набрання чинності з 01.01.2026 року вимог щодо обов’язку забезпечення можливості безготівкових розрахунків» як причину надання роз’яснення є не коректним, так, як, стосується торговців – фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої групи, торговців, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.

Слід зазначити, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови від 29 липня 2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» (далі – Постанова № 894) з 1 січня 2023 року торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 пункту 1 Постанови № 894) повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно.

Таким чином, станом на 01.01.2023 у Підприємства вже існує обов’язок забезпечення споживача можливостю здійснення безготівкових розрахунків за продані ним товари (надані послуги).

Разом з цим повідомляємо, що згідно з частиною 28 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року № 1591-IX (далі – Закон № 1591) торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. У разі надання можливості здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) за допомогою електронних платіжних засобів, що використовуються в платіжних системах, торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення таких розрахунків з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, створена резидентом України.

При цьому Торговцям забороняється, зокрема, у будь-який спосіб обмежувати право держателя електронного платіжного засобу обирати для здійснення розрахунків будь-який електронний платіжний засіб платіжних систем відповідно до абзацу першого частини двадцять восьмої статті 38 (пункт 1 частини 29 статті 38 Закону № 1591).

Терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ).

У відповідності до частини 29 статті 38 Закону № 1591 КМУ прийнято Постанову № 894.

Так, пунктом 1 Постанови № 894 визначено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно.

Крім того, абзацом 3 пункту 21 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» від 15.06.2006 № 833 також зобов’язано СГ забезпечити можливість використання електронних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства.

Враховуючи викладене вище та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що описаний у зверненні спосіб розрахунків не є належним для виконання вимог Постанови № 894, оскільки Закон № 1591 та Постанова № 894 такі способи розрахунків, як з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв, визначають обов’язковими.

Відповідь на питання 2.

Слід зазначити, що ні Закон № 1591 ні Постанова № 894 не зобов’язують торгівців встановлювати POS-термінали або укладати договори еквайрингу. Зазначені нормативно-правові акти зобов’язують торгівців забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв.

Визначення способу, у якій буде реалізована така можливість, належить до виключної компетенції Підприємства.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.