Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.01.2026 р. № 437/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                       Товариства щодо окремих питань із застосування юридичною особою спрощеної системи оподаткування, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку за ставкою 5 % та згідно даних Єдиного державного реєстру та фактичних даних підприємство здійснює діяльність за КВЕД 80.20 «Обслуговування систем безпеки», а саме спостереження та обслуговування систем протипожежного захисту та встановлення пожежної сигналізації за КВЕДом 43.21 «Електромонтажні роботи».  

Товариство проінформувало, що не є суб’єктом охоронної діяльності, не має ліцензії на здійснення охоронної діяльності і фактично не здійснює охоронну діяльність.

На підставі фактично здійснюваної діяльності (спостереження та обслуговування систем протипожежного захисту, встановлення пожежної сигналізації) Товариство отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт  протипожежного призначення.

Товариство, посилаючись на норми податкового законодавства, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи може Товариство здійснювати діяльність (відповідно до ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт  протипожежного призначення) на спрощеній системі оподаткування (третя група) в подальшому, тобто з 01.01.2026 року за основним видом діяльності за КВЕД 80.20 «Обслуговування систем безпеки»?

Щодо зазначеного питання.

Відносини суб’єктів господарювання під час організації та здійснення ними охоронної діяльності регулюються Законом України від  22  березня 2012  року №  4616-VI «Про охоронну діяльність» (зі  змінами) (далі  – Закон №  4616)..

Відповідно до статті 1 Закону № 4616 терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

охоронна діяльність – надання послуг з охорони власності та громадян;

суб’єкт охоронної діяльності – суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.

Згідно зі статтею  5 Закону №  4616 визначено, що суб’єкт охоронної діяльності на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії надає такі охоронні послуги:

1) охорона майна громадян;

2) охорона майна юридичних осіб;

3) охорона фізичних осіб.

Частиною першою статті 6  Закону № 4616 визначено, що охорона майна та фізичних осіб забезпечується персоналом охорони шляхом здійснення таких заходів:

використання пунктів централізованого спостереження, технічних засобів охорони, транспорту реагування, службових собак;

контроль за станом майнової безпеки об'єкта охорони;

запобігання загрозам особистій безпеці фізичної особи, яка охороняється;

реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов'язані з посяганням на об'єкт охорони.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Пунктом 291.3 статті 291 Кодексу визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою  1 розділу XIV Кодексу.

До суб’єктів господарювання третьої групи, належать, зокрема, юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Зокрема, відповідно до підпункту 11 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють охоронну діяльність.

Методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора                    ДК 009:2010 «Класифікації видів економічної діяльності» (далі - КВЕД 2010) затверджено наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396                                          (далі – Наказ  № 396).

Відповідно до Наказу № 396 клас 80.20 «Обслуговування систем безпеки» включає:

моніторинг або дистанційний контроль електронних систем безпеки, таких як охоронна та пожежна сигналізація, у т. ч. їх установлення й технічне обслуговування;

установлення, обслуговування, ремонт і регулювання механічних та електронних захисних пристроїв, сейфів і споруд безпеки для здійснення контролю та дистанційного спостереження.

Підрозділи, які здійснюють обслуговування систем безпеки, можуть бути також залучені до продажу цих систем, механічних або електронних запірних пристроїв, сейфів і споруд.

Враховуючи зазначене, у разі якщо юридична особа є суб’єктом охоронної діяльності та надає послуги з охорони власності та громадян, то відповідно до норм Кодексу з 01.01.2026 року вона не може бути платником єдиного податку третьої групи та перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Одночасно зазначаємо, що для встановлення чи відноситься діяльність Товариства до охоронної діяльності, яка з 01.01.2026 року заборонена для юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи згідно з підпунктом 11  пункту 291.5 статті 291 Кодексу, Товариство можете звернутися до Державної служби статистики України, яка визначає методологічні основи та пояснення до позицій КВЕД 2010.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).