Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.01.2026 р. № 469/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «__________» (далі – Громадська організація) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє. 

Згідно із зверненням Громадська організація є професійною медичною організацією, яка проводить свою діяльність у сфері екстреної медичної допомоги.

Громадська організація перебуває у статусі неприбуткової організації та є платником податку на додану вартість (ПДВ).

Як зазначається, з метою виконання статутних цілей і завдань Громадською організацією у 2025 році було створено відокремлені підрозділи в окремих областях України, що передбачено статутом Громадської організації. Такі відокремлені підрозділи не є юридичними особами, але мають окремі коди згідно з ЄДРПОУ як відокремлені підрозділи, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і діють на підставі затвердженого Громадською організацією положення.

При цьому планується відкриття окремих поточних рахунків у банківських установах для забезпечення діяльності зазначених відокремлених підрозділів з подальшим використанням отриманих доходів для здійснення статутної діяльності відповідно до положення, в межах якого діє відокремлений підрозділ, та статуту Громадської організації.

Враховуючи викладене вище, Громадська організація звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації із таких запитань:

1. Чи мають зазначені відокремлені підрозділи статус неприбуткової організації, враховуючи, що Громадська організація, яка їх створила, має такий статус, і діяльність відокремленого підрозділу відповідає статуту Громадської організації?

2. Чи підлягають оподаткуванню податком на прибуток підприємств доходи, отримані таким відокремленим підрозділом за умови отримання таких доходів від здійснення діяльності, передбаченої відповідним положенням, та використання їх на здійснення статутної діяльності?

3. Чи необхідно здійснювати реєстрацію таких відокремлених підрозділів як неприбуткових, якщо вони не мають статусу юридичних осіб, хоча мають при цьому окремий код згідно з ЄДРПОУ (як відокремленого підрозділу) і власну назву? Якщо так, то які законодавчі норми це визначають?

4. Чи потрібно окремо здійснювати реєстрацію таких відокремлених підрозділів як платників ПДВ, якщо вони не мають статусу юридичних осіб, хоча мають при цьому окремий код згідно з ЄДРПОУ (як відокремленого підрозділу) і власну назву? Якщо так, то які законодавчі норми це визначають?

5. Як правильно здійснювати реєстрацію податкових накладних за операціями, які здійснює відокремлений підрозділ із застосуванням банківських рахунків, відкритих для такого підрозділу, із використанням реквізитів (назва, код згідно з ЄДРПОУ) такого підрозділу? Чи має право Громадська організація виписувати податкові накладні за операціями, здійсненими філією (відокремленим підрозділом), у загальному порядку, зазначаючи свої податкові реквізити (код згідно з ЄДРПОУ, назву, індивідуальний податковий номер)? Чи не виникне проблемних ситуацій у контрагентів у частині отримання податкового кредиту за такими податковими накладними? 

Щодо запитань 1 – 3

Відповідно до п.п. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поняття «відокремлені підрозділи» вживаються у значенні, визначеному, зокрема, Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ).

Так, згідно зі ст. 95 ЦКУ філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Філії та представництва юридичної особи, у тому числі юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

Підпунктом 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу встановлено, що платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є, зокрема, суб’єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 ст.133 Кодексу.

Неприбуткові підприємства, установи та організації – неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до п. 133.4 ст. 133 Кодексу (п.п. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Тож статус неприбуткової організації, яка відповідає вимогам п. 133.4          ст. 133 Кодексу, надається тільки підприємствам, установам та організаціям зі статусом юридичні особи, тому відокремлені підрозділи таких неприбуткових організацій без статусу юридичної особи не підлягають окремому включенню до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4            ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.  

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Водночас на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану           не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків,               не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені         п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені громадські об’єднання.

Порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання» (зі змінами) (далі – Закон № 4572).

Громадським об’єднанням згідно з частиною першою  ст. 1 Закону                   № 4572 є добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Частиною п’ятою ст. 1 Закону № 4572 передбачено, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Громадські об’єднання утворюються і діють відповідно до принципів, визначених ст. 3 Закону № 4572, один з яких полягає у відсутності майнового інтересу їх членів (учасників) щодо права на частку майна громадського об’єднання і такі члени (учасники) не відповідають за зобов’язаннями такого громадського об’єднання. Доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Статтею 11 Закону № 4572 визначено відомості, які має містити статут громадського об’єднання, зокрема: відомості про мету (цілі) та напрями діяльності такого об’єднання; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об’єднання; порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об'єднання (у разі їх створення громадським об'єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи); порядок внесення змін до статуту тощо.

Отже, в загальному порядку, враховуючи, що статус неприбуткової організації, яка відповідає вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу, надається тільки підприємствам, установам та організаціям зі статусом юридичної особи, то відокремлені підрозділи таких неприбуткових організацій без статусу юридичної особи не підлягають окремому включенню до Реєстру.

Для громадської організації у статусі неприбуткової організації (з урахуванням показників діяльності її відокремлених підрозділів без статусу юридичної особи) обов’язковими умовами є, зокрема, використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах профільного Закону № 4572, а також заборона розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених              п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4           розділу ХХ Кодексу), така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру» (зі змінами) (далі –                    Порядок № 440).

Відповідно до п. 14 Порядку № 440 у разі зміни організаційно-правової форми неприбуткової організації, внесення змін до її установчих документів (або установчих документів організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) до контролюючого органу подається реєстраційна заява з позначкою «зміни», до якої додаються копії документів відповідно до п. 6 цього Порядку. Заява та копії документів повинні бути подані протягом десяти календарних днів з дня державної реєстрації таких змін, а у разі, коли державна реєстрація змін не здійснюється, протягом десяти календарних днів з моменту виникнення зазначених у п. 14 Порядку № 440 обставин.

Розгляд реєстраційної заяви з позначкою «зміни» здійснюється контролюючим органом у порядку, визначеному пунктами 7 і 8 Порядку № 440 (п. 15 Порядку № 440).

Щодо запитання 4

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та
підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Умови для реєстрації особи як платника ПДВ визначено статтями 181 та 182 Кодексу, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов’язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи. 

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн. (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. 

Окрім того, згідно із п.п. 6 п. 180.1 ст. 180 Кодексу платником ПДВ є особа, яка проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у ст. 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, визначеної п. 181.1 ст. 181 Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством. 

Якщо особа, яка відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (п. 182.1 ст. 182 Кодексу).

Отже, відокремлений підрозділ громадської організації підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) таким відокремленим підрозділом, протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн. (без урахування ПДВ).

Щодо запитання 5

Відповідно до п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Кодексу особою для цілей розділу V Кодексу є, зокрема,  юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.   

Згідно з підпунктами «а» та «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операції з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах «а» – «л» п. 201.1 ст. 201 Кодексу, зокрема такими реквізитами є:  

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, – покупця (отримувача) товарів / послуг;

податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання / придбання філією (структурним підрозділом) товарів / послуг, яка фактично є від імені головного підприємства – платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Кодексу.

Форма та Порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі –
Порядок № 1307).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 1307 якщо не зареєстровані платниками ПДВ філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів / послуг та проводять розрахунки з постачальниками / споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника ПДВ.

Пунктом 7 Порядку № 1307 визначено, що у разі постачання товарів / послуг філії (структурному підрозділу) платника податку, яка фактично є від імені головного підприємства (покупця) стороною договору, при складанні податкової накладної у рядку «Номер філії отримувача (покупця)» зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу), а у рядках «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» та «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» зазначаються дані головного підприємства – платника податку.

Правила формування податкового кредиту встановлено ст. 198
Кодексу. 

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 44.1 ст. 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Отже, якщо громадською організацією делеговано філії (структурному підрозділу) право складання податкових накладних, то у разі постачання товарів/послуг такою філією при складанні податкової накладної у графі «Постачальник (продавець)» спочатку зазначається найменування головного підприємства (організації), зареєстрованого як платник ПДВ, та через кому – найменування такого відокремленого підрозділу, який фактично є від імені головного підприємства стороною договору. У спеціальному полі заголовної частини податкової накладної вказується номер філії (структурного підрозділу).

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у платника податку – покупця товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрованої в ЄРПН платником податку – постачальником товарів/послуг на такого покупця за фактом здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг, показники якої відповідають первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою господарською операцією.

Водночас кожен конкретний випадок стосовно складання податкових накладних за операціями, що здійснюються платником податку, та формування податкового кредиту на підставі таких податкових накладних має розглядатися з урахуванням суттєвих умов господарських договорів, обставин здійснення таких господарських операцій, а також первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Разом з тим будь-який платник податку (у тому числі покупець, який формує податковий кредит за операцією з придбання товарів/послуг) у разі виникнення необхідності має право звернутися до контролюючого органу для отримання індивідуальної податкової консультації із відповідним зверненням, оформленим відповідно до вимог п. 52.1 ст. 52 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).