Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.01.2026 р. № 472/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

         Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                  Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань зміни ставки платника єдиного податку третьої групи, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство  повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відс., планує змінити ставку на 3 відс. та зареєструватися платником ПДВ.

Основним видом економічної діяльності є КВЕД 86.22 – Спеціалізована медична практика.

Товариство, посилаючись на норми законодавства, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи може Товариство здійснити перехід з чинної ставки платника єдиного податку третьої групи 5 відс. на ставку платника єдиного податку третьої групи                   3 відс.?
2. Якщо може, то чи має право Товариство після такого переходу користуватись податковою пільгою згідно з підпунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 Кодексу, тобто не нараховувати та не сплачувати ПДВ саме за операції з постачання медичних послуг, які не належать до переліку виключень цієї статті Кодексу?

 

Щодо першого питання.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Пунктом 291.3 ст. 291 Кодексу визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою1 розділу XIV Кодексу.

До суб’єктів господарювання третьої групи, належать, зокрема, юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Відповідно до пункту 293.3 статті  293 Кодексу, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відс. доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з Кодексом;

2) 5 відс. доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпункту 298.1.1 - 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Кодексу (абзац перший пункту 298.1 статті 298 Кодексу).

Ставка єдиного податку, визначена для третьої групи у розмірі 3 відсотки, може бути обрана, зокрема:

суб'єктом господарювання, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу (підпункт «а» підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 Кодексу);

платником єдиного податку третьої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка, та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V цього Кодексу (підпункт «б» підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 Кодексу);

суб'єктом господарювання, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку шляхом реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу і подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість (підпункт «в» підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 Кодексу).

Враховуючи зазначене, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи 5 відс. має право обрати ставку єдиного податку у розмірі 3 відс. за умови дотримання вимог пункту 293.3 статті  293 Кодексу, зокрема, у разі сплати податку на додану вартість згідно з Кодексом.

Щодо другого питання.

Відповідно до статті 3 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» заклад охорони здоров’я – юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Перелік закладів охорони здоров’я затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180.

Відповідно до вимог пункту 15 частини 1 статті 7 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» медична практика є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Правові основи оподаткування ПДВ (у тому числі перелік операцій, які звільняються від оподаткування ПДВ) встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Підпунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу визначено, що операції з постачання послуг з медичного обслуговування населення (медична послуга) закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю реабілітаційними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування ПДВ, крім послуг, перерахованих у підпунктах «а»–«о» підпункту 197.1.5 пункту 197.1 розділу V Кодексу.

До переліку послуг, визначених підпунктами «а» – «о» підпункту 197.1.5               пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, на які не поширюється режим звільнення від оподаткування ПДВ, стоматологічні послуги не включено. При цьому згідно з підпунктом «і» підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу звільнення від оподаткування ПДВ не поширюється на медичне обслуговування громадян за їх бажанням у медичних закладах із поліпшеним сервісним обслуговуванням.

Отже, операції з постачання послуг з медичного обслуговування населення (медичних послуг), у тому числі стоматологічних послуг, закладами охорони здоров’я – платниками ПДВ, що мають ліцензію на постачання таких послуг, звільняються від оподаткування ПДВ, за винятком послуг, перерахованих у підпунктах «а» – «о» підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу, які підлягають оподаткування ПДВ у загальновстановленому порядку.

Щодо визначення терміну «медичний заклад із поліпшеним сервісним обслуговуванням» та віднесення зазначених у зверненні послуг до відповідної категорії послуг з медичного обслуговування населення (медичних послуг) пропонуємо Товариству звернутися до Міністерства охорони здоров'я України як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).