Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.01.2026 р. № 477/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – підприємство) щодо класифікації нематеріальних активів та їх  строку корисного використання, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, підприємство придбало програмне забезпечення для автоматизації бізнесу (ведення бухгалтерського обліку).

Згідно з договором, предметом є «надання послуг з постачання примірників програмної продукції». Підприємству надається право на використання програмної продукції на умовах Користувацької угоди без передачі авторських та/або суміжних прав. У договорі та інших правовстановлюючих документах строк дії права користування програмним забезпеченням не встановлено. Придбане право користування було визнано нематеріальним активом у бухгалтерському обліку.

Як зазначає платник, існує неоднозначність щодо віднесення права користування примірником програмного забезпечення до відповідної групи нематеріальних активів (далі – НМА).

Варіант 1 (Група 6): з одного боку, оскільки підприємство отримало лише право користування, а не авторське право, такий актив логічно віднести до групи 6 «Інші нематеріальні активи». У такому разі, за відсутності строку в договорі, строк амортизації встановлюється самостійно, але не може бути меншим за 2 та більшим за 10 років.

Варіант 2 (Група 5): з іншого боку, у роз’ясненнях часто зустрічається позиція про віднесення прав користування комп’ютерними програмами до групи 5 «Авторське право та суміжні з ним права». Для цієї групи мінімальний строк амортизації становить 2 роки.

Неоднозначність у класифікації безпосередньо впливає на розрахунок податкової амортизації та може призвести до виникнення податкових різниць ( для платників, що їх застосовують) та неправильного визначення податкових зобов’язань.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

до якої групи нематеріальних активів (групи 5 чи 6) згідно з п.п. 138.3.4
п. 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу підприємство має віднести право на використання примірника програмного забезпечення, придбане на підставі договору, в якому не визначено строк його дії?

який мінімальний та/або максимальний строк корисного використання для нарахування податкової амортизації такого нематеріального активу має встановити підприємство, враховуючи, що у правовстановлюючих документах строк не зазначений?

 

Відповідно до п.п.14.1.225 п.14.1 ст. 14 Кодексу роялті – будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем;

Слід зазначити, що Кодекс не містить визначення терміну «нематеріальні активи».

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства.

У податковому обліку групи нематеріальних активів та строки дії права користування нематеріальними активами визначені у п.п. 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, зокрема:

до групи 5 відноситься – авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (баз даних), фонограми, відеограми, передач (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

до групи 6 відноситься – інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Отже, якщо право на використання примірника програмного забезпечення, придбане на підставі договору не підпадає під визначення роялті відповідно до положення п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та визнано нематеріальним активом у бухгалтерському обліку, то у податковому обліку таке право відноситься до групи 5 нематеріальних активів (авторське право та суміжні з ним права).

При цьому строк нарахування амортизації нематеріальних активів групи 5 встановлюється відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки.

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними  положеннями Кодексу (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв'язку з їх консервацією.

Отже, якщо право на використання примірника програмного забезпечення не є роялті відповідно до положення п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та визнано у бухгалтерському обліку нематеріальним активом, фінансовий результат до оподаткування платника податку на прибуток збільшується на суму нарахованої амортизації такого нематеріального активу у бухгалтерському обліку та зменшується на суму розрахованої амортизації нематеріального активу відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

  Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).