Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.01.2026 р. № 524/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК

 

Державна податкова служба України на звернення Підприємства щодо справляння рентної плати за спеціальне використання води (далі – Плата), керуючись ст. 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало, що при провадженні господарської діяльності у сфері житлово-комунального господарства надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення водокористувачам.

На території м. Суми на загальних мережах водопостачання Підприємства встановлені пожежні гідранти, вода з яких використовується підрозділами ДСНС для гасіння пожеж.

Підприємство, керуючись пп. 255.4.2 та 255.4.3 п. 255.4 ст. 255 Кодексу щодо не справляння Плати, зокрема, за воду, що використовується для протипожежних потреб та потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів, просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання: чи має право Підприємство здійснювати у складі обсягів води технологічних нормативів використання питної води окремий облік води, використаної підрозділами ДСНС для протипожежних потреб з пожежних гідрантів, встановлених на загальних мережах водопостачання Підприємства (гасіння пожеж та проведення перевірок технічного стану пожежних гідратів), на підставі офіційних даних підрозділів ДСНС та застосовувати до таких обсягів води, використаних для протипожежних потреб, коефіцієнт до ставок Плати «0».

Платниками Плати є первинні водокористувачі, які, зокрема, використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (п. 255.1 ст. 255 Кодексу).

Первинні водокористувачі – це ті, які мають власні водозабірні споруди
і відповідне обладнання для забору води, а також отримують воду з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів.

Забір та використання води первинними водокористувачами з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на платній основі на підставі договору з підприємствами, установами та організаціями, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі в маловодні регіони, та за наявності дозволу на спеціальне водокористування
(далі – Дозвіл). Укладення договору є обов’язковим (частини третя та четверта ст. 42 Водного кодексу України від 06 червня 1995 року № 213/95-ВР, зі змінами
(далі – Водний кодекс)).

Дозвіл надається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (частина друга ст. 49 Водного кодексу).

У Дозволі встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин (частина двадцять перша ст. 49 Водного кодексу).

Водокористувачі зобов’язані використовувати воду (водні об’єкти) відповідно до цілей та умов їх надання (п. 2 частини першої ст. 44 Водного кодексу).

У Дозволі, виданому Підприємству, відсутня інформація щодо затверджених обсягів та лімітів використання ним води для протипожежних потреб.

Водночас у чинній редакції Кодексу не передбачено справляння Плати первинними водокористувачами за обсяги води, постачені водоспоживачам, із урахуванням напрямку використання такими водоспоживачами, отриманих обсягів води від первинних водокористувачів, у тому числі для протипожежних потреб.

Таким чином, в умовах дії чинного порядку справляння Плати, до прийняття відповідних змін до ст. 255 Кодексу, Підприємство має право сплачувати Плату за обсяги води використаної підрозділами ДСНС для протипожежних потреб з пожежних гідрантів, встановлених на загальних мережах водопостачання Підприємства, із застосуванням до ставок Плати коефіцієнта «0,3», передбаченого п. 255.7 ст. 255 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).