Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.01.2026 р. № 533/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ « «» (далі – ТОВ) щодо визнання доходом внесків учасників до додаткового капіталу ТОВ, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ перебуває на загальній системі оподаткування.

Нерезидент – учасник ТОВ (юридична особа, створена за законодавством Польщі) має намір здійснити внесок до додаткового капіталу ТОВ (така можливість встановлена статутом ТОВ) у вигляді обладнання, яке буде використовуватись з метою збільшення результативності діяльності ТОВ.

У зв’язку із зазначеним, ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є оподаткованим доходом ТОВ, яке перебуває на  загальній системі оподаткування, внески учасників ТОВ до додаткового капіталу?

2. Чи має право ТОВ на податковий кредит по сплаченому на митниці ПДВ, при митному оформленні обладнання, внесеного до додаткового капіталу учасником-нерезидентом?

 

Щодо питання 1

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначає Закон України від
06 лютого 2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).

Частиною першою ст. 12 Закону № 2275 встановлено, що розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Законом України від 31.07.2025 № 4564-ІХ «Про внесення змін до
статті 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» який набрав чинності 27.08.2025,  доповнено ст. 12 Закону № 2275 частинами четвертою та п’ятою.

Частиною четвертою ст. 12 Закону № 2275 визначено, що окремо від статутного капіталу товариства статутом товариства може передбачатися створення додаткового капіталу товариства за рахунок вкладів (внесків) його учасників. Вклади (внески) до додаткового капіталу товариства вносяться учасниками товариства без зміни номінальної вартості або зміни розміру статутного капіталу товариства.

У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення вкладу (внеску) учасника товариства до додаткового капіталу товариства визначається розмір такого вкладу (внеску). Вкладом (внеском) учасника товариства до додаткового капіталу товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини п’ятої ст. 12 Закону № 2275 правовий режим майна, внесеного до додаткового капіталу товариства, порядок розпоряджання ним, зміст прав та обов’язків учасників товариства, а також порядок взаємовідносин між ними або між учасниками товариства та товариством можуть визначатися статутом товариства та/або корпоративним договором.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України від
12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2658).

Відповідно до ст. 3 Закону № 2658 оцінка, зокрема, майна – це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно – правовими актами, зазначеними в ст. 9 Закону, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними  положеннями Кодексу.

Отже, формування доходів та витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Таким чином, операції із здійснення внеску в додатковий капітал ТОВ у вигляді майна від учасника нерезидента, відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та, відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Якщо операції з придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидентів  підпадають під визначення контрольованих, платник податку самостійно коригує ціни в таких операціях згідно з вимогами п.п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Кодексу та визначає різницю відповідно до положень п.п. 140.5.2 п. 140.5 ст. 140 Кодексу. Крім того, у разі, коли операції з такими нерезидентами не є контрольованими, застосовуються вимоги п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

З питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій із здійснення внеску в додатковий капітал ТОВ у вигляді майна від учасника нерезидента, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питання 2

Згідно з п.п. «в» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Для товарів, що ввозяться на митну територію України, відповідно до п. 190.1 ст. 190 Кодексу базою оподаткування ПДВ є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п.п. «ґ» п. 198.1 ст. 198 Кодексу).

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ст. 201 Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Кодексу).

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 Кодексу (п. 198.2 ст. 198 Кодексу).

Отже при ввезенні товарів на митну територію України у митному режимі імпорту базою оподаткування ПДВ є їх договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни таких товарів. Відповідно, ТОВ включає до податкового кредиту саме ту суму ПДВ, яка була ним фактично сплачена у зв’язку з ввезенням товарів на митну територію України у митному режимі імпорту.

При цьому така сума ПДВ, сплачена ТОВ при ввезенні товарів на митну територію України, підлягає віднесенню до складу податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду на підставі належним чином оформленої митної декларації.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).