Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.01.2026 р. № 557/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодексу), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податків здійснює виключно продаж, монтаж та технічне обслуговування (ремонт) систем безпеки та не здійснює охоронну діяльність, а також не надає послуги моніторингу та дистанційного контролю систем безпеки, передбачених законодавством. Також наша діяльність не включає фізичну охорону, надання послуг реагування на порушення чи супровід об’єкта з метою забезпечення безпеки. Згідно із Законом України від 22 березня 2012 року № 4616-VІ «Про охоронну діяльність» (далі – Закон
№ 4616) охоронна діяльність визначається як надання послуг із охорони майна та фізичних осіб, включно з фізичною охороною, забезпеченням безпеки, реагуванням на порушення та використанням технічних систем як частини договору охорони (ст.ст. 1, 5, 6 Закону № 4616).

Відповідно до законодавства, монтаж, продаж обладнання (камери, домофони, шлагбауми, системи контролю доступу) та технічне обслуговування (ремонт) не належать до охоронної діяльності, якщо не надається договірна послуга з охорони майна чи фізичних осіб.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання можливості перебування на спрощеній оподаткування (зокрема, на другій групі), якщо замінити КВЕД 80.20 на інші, актуальні для діяльності платника, наприклад 43.21, 95.12,33.20, 33.13, 33.14?

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2
ст. 291 Кодексу).

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, що відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Перелік видів діяльності, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування, визначено п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

При цьому, згідно зі змінами, внесеними Законом України від 03 грудня 2025 року № 4698-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування банків податком на прибуток підприємств у 2026 році та перенесення строків введення в дію Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах» (далі – Закон № 4698), який набрав чинності 26.12.2025, до п. 291.5 ст. 291 Кодексу, з 01.01.2026 перелік видів діяльності, заборонених для здійснення платниками єдиного податку, доповнено охоронною діяльністю.

Так, відповідно до п.п. 11 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої групи суб’єкти господарювання, які здійснюють охоронну діяльність.

Згідно з п. 299.1 ст. 299 Кодексу реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про види господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 Кодексу).

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності (далі – КВЕД ДК 009:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 11.10.2010 № 457.

В абзаці восьмому п. 1 КВЕД ДК 009:2010 визначено, що КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності – це припущення, а не доказ.

Відповідно до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку другої та третьої груп здійснюється в порядку, визначеному підпунктами 298.2.1 – 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу.

Згідно з п.п. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 Кодексу для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єктом господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подається до контролюючого органу відповідна заява.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів                       (п.п. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Отже, з 01.01.2026 не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, які здійснювали охоронну діяльність до 31.12.2025 включно.

Тобто, платниками єдиного податку, зокрема другої групи, можуть бути фізичні особи – підприємці, за умови дотримання критеріїв, визначених п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу та з врахуванням обмежень в частині обрання видів господарської діяльності, визначених п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Одночасно, зауважуємо, що Кодекс не визначає поняття «охоронна діяльність».

При цьому, згідно з п. 5.3 ст. 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з Законом № 4616 охоронна діяльність – це надання послуг з охорони власності та громадян.

Надання охоронних послуг суб’єктом господарювання здійснюється на підставі ліцензії, отриманої у встановленому порядку.

Ліцензування охоронної діяльності здійснюється у порядку, визначеному Законом України від 02.03.2015 № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі – Закон № 222).

Стаття 7 Закону № 222 визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Види господарської діяльності, не зазначені у ст. 7 Закону № 222, ліцензуванню не підлягають (абзац третій п. 3 частини 1 ст. 3 Закону № 222).

Перелік органів ліцензування затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 р. № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі – Постанова № 609).

Уповноваженим державним органом на здійснення ліцензування охоронної діяльності згідно з Постановою № 609 є Міністерство внутрішніх справ України.

Крім того, Державним комітетом статистики України наказом від 23.12.2011 № 396 затверджено Методичні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Отже, з питання віднесення діяльність з продажу, монтажу та технічного обслуговування (ремонту) систем безпеки до КВЕДів, наведених у Вашому зверненні, а також до охоронної діяльності доцільно звернутися до Державної служби статистики України та Міністерства внутрішніх справ України відповідно.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

______________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.