X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.01.2026 р. № 617/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо оподаткування операцій при прийнятті ТОВ рішення про припинення визнання виробничих необоротних активів,  орендованих основних засобів, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях та договори оренди по яким завершені/розірвані та керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3  п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, при здійсненні господарської діяльності ТОВ тривалий час використовує орендовані будівлі/приміщення, розташовані на всій території України. На орендованих об’єктах нерухомості ТОВ проводяться як поточні так і капітальні ремонти та поліпшення.

За податковим обліком ТОВ у складі необоротних активів обліковуються визнані згідно норм Кодексу наступні об’єкти необоротних активів (із залишковою вартістю, що перевищує 0 гривень):

вартість ремонтів орендованих основних засобів, що визнані як окремі об’єкти основних засобів за рахунок перевищення ліміту 10% сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів на початок звітного року за нормами п. 146.11, п. 146.12, ст. 146 Кодексу в редакції, що діяла до 01.01.2015 (зазначені витрати підприємством капіталізовано та визнано окремими об’єктами основних засобів тільки у податковому обліку);

вартість невіддільних поліпшень (реконструкцій) орендованих у третіх осіб об’єктів нерухомого майна, які не є об’єктами державного та комунального майна.  

Частина орендованих основних засобів, відносно вартості ремонтів та поліпшень яких за податковим обліком ТОВ визнано окремі об’єкти основних засобів, після початку російського вторгнення 24.02.2022 опинилися на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

На теперішній час по окремих з таких об’єктів нерухомого майна договори оренди закінчили свій термін дії, по деяких – розірвані. Безпечний доступ до орендованих об’єктів відсутній, у зв’язку з чим проведення інвентаризації неможливе, акти повернення орендованого майна, та відповідно повернення поліпшень орендованого майна орендодавцеві не складалися.

Відносно зазначених об’єктів основних засобів ТОВ щомісяця нараховується амортизація, яка в свою чергу враховується при розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток.   

  ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

        1. При прийнятті ТОВ рішення про припинення визнання виробничих необоротних активів, сформованих за рахунок поліпшень, орендованих основних засобів, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях та договори оренди по яким завершені/розірвані, у податковому обліку залишкова вартість таких об’єктів відповідно до 138.2 ст. 138 Кодексу підлягає відображенню у складі різниць, зменшуючих фінансовий результат до оподаткування, а саме показника порядку 1.2.2 «Сума залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта (п. 138.2 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» додатку PI до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897)(зі змінами) (далі – Декларація)?

         2. За аналогією права, до об’єктів необоротних активів, сформованих за рахунок вартості ремонтів понад 10 % ліміт (за правилами, що діяли до 2015 року), та які обліковуються тільки у податковому обліку ТОВ (що виключає можливість відображення результатів списання/ліквідації таких об’єктів у бухгалтерському обліку), слід застосовувати правила, тотожні тим, що застосовуються до об’єктів «Поліпшення орендованих основних засобів», визнаних за податковим та бухгалтерським обліками починаючи з 01.01.2015 року, а саме:

         при прийнятті рішення ТОВ щодо припинення визнання, залишкова вартість цих об’єктів підлягає відображенню у складі різниць, що зменшують фінансовий результат, а саме показника по рядку 1.2.2 додатка PI до Декларації;

          податкові зобов’язання з податку на додану вартість згідно п.п. 189.9 ст. 189 Кодексу при ліквідації таких об’єктів виробничих необоротних активів нарахуванню не підлягають, обов’язок зі складання та реєстрації податкових накладних відсутній?

 

Відповідно до п. 67 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» слід припиняти визнання балансової вартості об’єкта основних засобів:   а) після вибуття,  або   б) коли не очікують майбутніх економічних вигід від його використання або вибуття.

Затрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди, що визнаються ним капітальними інвестиціями за умовами, зазначеними у пунктах 29-31 цих Методичних рекомендацій, відображаються орендарем за дебетом  рахунку капітальних інвестицій.  Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об’єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в п. 7 Методичних рекомендацій (п. 21 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561).

Щодо питання 1

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів  фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлені ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлений п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.3.1 ст. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.

Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема:

витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;

на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Термін «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, при прийнятті ТОВ рішення про припинення (ліквідацію) визнання виробничих необоротних активів, сформованих за рахунок поліпшень, орендованих основних засобів, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях та договори оренди по яким завершені/розірвані, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів, визначеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на  суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу.

Щодо питання 2

В частині оподаткування податком на прибуток підприємств

У податковому обліку для розрахунку амортизації витрати на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів зараховуються як окремий об’єкт групи 9 «інші основні засоби» з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років.

Що стосується розрахунку амортизації вартості поліпшень об’єкта операційної оренди, що здійснювались до 01.01.2015, то п. 11 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 01 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до ст.ст. 144 - 146 та 148 розділу III Кодексу у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року.

  Відповідно до п. 144.1 ст. 144 Кодексу, у редакції, що діяла до 01.01.2015 амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року. 

Отже, при прийнятті рішення ТОВ щодо припинення визнання виробничих необоротних активів, сформованих за рахунок поліпшень, орендованих основних засобів, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях та договори оренди по яким завершені/розірвані, залишкова вартість цих об’єктів підлягає відображенню у складі різниць, що зменшують фінансовий результат, а саме показника по рядку 1.2.2 додатка PI до Декларації.

В частині оподаткування податком на додану вартість

Згідно з п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

При цьому продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпункту 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно з п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 Кодексу платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу).

Пунктом 189.9 ст. 189 Кодексу визначено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма п. 189.9 ст. 189 Кодексу не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

В Узагальнюючій податковій консультації щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 № 673, зазначено, що у випадку ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили та у інших випадках ліквідації без згоди платника податку податкові зобов'язання з ПДВ не нараховуються, якщо факт знищення або зруйнування документально підтверджується відповідно до законодавства.

Такими документами можуть бути:

сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору), отриманий відповідно до Закону України від 02 грудня 1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні»;

акт, який засвідчує факт пожежі, складений відповідно до положень Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2030, що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС України, представник адміністрації (власник) об'єкта, потерпілий;

дані (витяг) з відповідного реєстру про припинення права власності на основні засоби у разі їх повного знищення згідно з порядком, визначеним статтею 349 Цивільного кодексу України;

витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, отриманий в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, в разі викрадення основних засобів;

інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують факт знищення, зруйнування, викрадення основних виробничих або невиробничих засобів.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненнях, ДПС інформує.

Для цілей оподаткування ПДВ згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та п. 189.9 ст. 189 Кодексу списання необоротних активів (у тому числі пов’язаних з орендованими приміщеннями, розташованими на тимчасово окупованих територіях) за власним рішенням є постачанням товарів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Платник податкові зобов'язання з ПДВ (в тому числі відповідно до норм п. 198.5 ст. 198 Кодексу) не нараховує у разі списання необоротних активів  у зв'язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, якщо факт їх знищення або зруйнування документально підтверджується відповідно до законодавства. Незалежно від форми складання документа на списання необоротних активів такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).