Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.01.2026 р. № 632/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

                                                       

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо документу, який підтверджує, сплату нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) за звітний рік та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає у необхідності з’ясування яким саме має бути документ, що має надати нерезидент для підтвердження сплати ним податку на прибуток (корпоративного податку) у відповідній державі у періоді здійснення операцій з платником податків за звітний рік.

Платник податків протягом 2025 року мав співпрацю з нерезидентами, які мають організаційно – правову форму, що включена до Переліку організаційно-правових форм, який   затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 року № 480 (далі – Перелік).

У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

- яким саме має бути документ, що має надати нерезидент для підтвердження свідчення про сплату податку на прибуток (корпоративного податку) нерезидентом у відповідній державі  у періоді здійснення операцій за звітний рік?

 

Згідно з відповіддю на питання 6 Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування окремих положень статті 39 Податкового кодексу України, у тому числі під час коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 140.5.4, 140.5.5¹ та 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 травня 2021 № 266, -  якщо нерезидент, організаційно – правова форма якого включена до Переліку, сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) у державі, в якій він зареєстрований як юридична особа (за даними відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації) у відповідній організаційно – правовій формі), такий нерезидент може вважатися податковим резидентом зазначеної держави. Відповідно, якщо платник податку на прибуток підприємств здійснює операції з таким контрагентом – нерезидентом, для платника податку відсутні підстави збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці, визначені підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу. Достатнім підтвердженням для цього буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).

Підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу не містить спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження сплати податку нерезидентом, а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ. Водночас, з урахуванням вимог пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, доцільним є отримання від нерезидента документа, виданого фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Таким чином, документ, що підтверджує сплату податку на прибуток (корпоративного податку) нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення ним операцій з платником податків за звітний рік повинен бути виданий уповноваженим органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).