Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.01.2026 р. № 633/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

                                                        

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Податкового кодексу України (далі – Перелік), вимог підпунктів 140.5.4 та 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України (далі – Кодекс), та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ, підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомляє, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність та проводить господарські операції з контрагентами – нерезидентами.

Зміни, внесені у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977» постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1505, призводять до неоднозначного, на його думку, застосування вимог підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу.

Крім того, платнику податків не зрозуміло чи застосовуються зміни, внесені в Кодекс Законом України від 18 червня 2024 року № 3813-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства», зокрема, до підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, який доповнено новим підпунктом 39.2.1.2¹,  до застосування положень підпунктів 140.5.4 та 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу.

У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. З огляду на те, що постанову Кабінету Міністрів України № 1505 було прийнято 27 грудня 2024 року (після 30 листопада 2024 року), з якого звітного (податкового) року платник податків зобов’язаний використовувати оновлений перелік держав для цілей визнання операцій контрольованими згідно з підпунктом «в» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39               розділу I Кодексу?
2. Чи правильно розуміє платник податків, що положення підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу застосовуються й до операцій які не є контрольованими, але які підпадають під положення підпунктів 140.5.4 та 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу? Тобто, у разі якщо платник податків здійснює операції з контрагентом – нерезидентом, організаційно – правова форма якого входить до переліку організаційно – правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 року             № 480 «Про затвердження переліку організаційно – правових форм», зі змінами і доповненнями (далі – Перелік № 480), при цьому така операція не є контрольованою у розумінні статті 39 розділу I Кодексу, проте передбачає застосування податкових різниць згідно з  підпунктами 140.5.4 та 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, платник податків звільняється від обов’язку застосовувати відповідні різниці, а також від обов’язку підтверджувати суму витрат/доходів за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту, за наявності хоча б однієї з таких умов:

• нерезидент є резидентом держави (території), з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України (крім держави (території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу), відповідно до пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу;
• всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами держав (територій), з якими Україною укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір України (крім держав (територій), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу), відповідно до пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу?

 

Щодо питання 1

Підпунктом 2 пункту 7 розділу І Закону України від 18 червня 2024 року № 3813-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства» (далі – Закон № 3813) змінено критерії, визначені підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу, які враховує Кабінет Міністрів України під час визначення переліку держав (територій) для цілей підпункту «в» підпункту 39.2.1.1 цього підпункту, та відповідно підпункт 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу викладено у новій редакції.

Зокрема, абзацом шостим підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу передбачено, що у разі якщо зміни до зазначеного переліку затверджуються Кабінетом Міністрів України до 30 листопада, такі зміни застосовуються з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни. У разі затвердження змін до зазначеного переліку після 30 листопада, такі зміни застосовуються з 1 січня другого звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни.

Втім, пунктом 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 3813 визначено, зокрема що, пункт 7 розділу І Закону № 3813 набирає чинності з 1 січня 2025 року.

Підпунктом 2 пункту 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 3813 Кабінету Міністрів України доручено забезпечити затвердження до 1 січня 2025 року переліку держав (територій) для цілей підпункту «в» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу в редакції Закону № 3813 з метою його використання з 1 січня звітного 2025 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1505 внесені зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977».

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1505 встановлено, що ця постанова набирає чинності з 1 січня 2025 року, але не раніше дня її опублікування.

Опубліковано постанову Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1505 в Урядовому кур’єрі від 1 січня 2025 року № 1.

Зважаючи на зазначене, починаючи з 1 січня 2025 року платник податків для цілей підпункту «в» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу має використовувати Перелік, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1505.

Аналогічне роз’яснення розміщене на вебсайті Міністерства фінансів України за посиланням:

https://mof.gov.ua/uk/news/minfin_vazhlivi_aspekti_zastosuvannia_onovlenogo_pereliku_derzhav_dlia_tsilei_transfertnogo_tsinoutvorennia-5006.

 

Щодо питання 2

Підпунктом 3 пункту 7 розділу І Закону № 3813 доповнено підпункт 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу новим підпунктом 39.2.1.2¹, абзацами другим – четвертим якого встановлено, що господарські операції платника податків з нерезидентом, організаційно – правова форма якого включена Кабінетом Міністрів України до переліку організаційно – правових форм нерезидентів, за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а»-«в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 цього підпункту, визнаються неконтрольованими за наявності хоча б однієї з таких умов:

нерезидент є резидентом держави (території), з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України (крім держави (території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу), відповідно до пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу;

всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами держав (територій), з якими Україною укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір України (крім держав (територій), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу), відповідно до пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:

на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу), придбаних, зокрема, у нерезидентів, організаційно – правова форма яких включена до переліку організаційно – правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи (абзац четвертий підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу);

на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу), реалізованих на користь, зокрема, нерезидентів, організаційно – правова форма яких включена до переліку організаційно – правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи (абзац третій підпункту 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу).

Вимоги цих підпунктів не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат/доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту (абзац шостий підпункту 140.5.4 та абзац п’ятий 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу).

Враховуючи викладене, у випадку, якщо платник податків здійснює господарські операції з контрагентом – нерезидентом, організаційно – правова форма якого включена до Переліку № 480 та такі операції не є контрольованими у розумінні статті 39 розділу I Кодексу, він може не застосовувати вимоги щодо збільшення фінансового результату до оподаткування згідно з вимогами підпунктів 140.5.4 та 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу лише за умови підтвердження ним суми таких витрат/доходів за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту. 

Разом з тим наголошуємо, що відповідно до абзацу восьмого підпункту 140.5.4 та абзацу сьомого підпункту 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу у випадку незастосування вимог цих підпунктів на підставі абзацу шостого підпункту 140.5.4 та абзацу п’ятого підпункту 140.5.5¹, якщо контролюючий орган не враховує (не визнає) таку операцію за результатами аналізу відповідно до статті 39 розділу I Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченому абзацом першим підпункту 140.5.2¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом сьомим підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу або абзацом шостим підпункту 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу відповідно, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).