Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.01.2026 р. № 634/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (    ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.10.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022, у справі № 620/4317/21 позов (    ) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ (   ).

Зобов’язано (    ) на посаді, рівнозначній посаді начальника Чернігівської митниці ДФС з (    ).

Стягнуто з (    ) на користь (     ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з (    ) у розмірі (    ).

Звернуто до негайного виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та в межах суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 620/11482/24 (режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/122552454), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 (режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124539076), позов (      ) про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду задоволено повністю.

Стягнуто з (     ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з (      ) в розмірі (      ) з відрахуванням з вказаної суми встановлених податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі № 620/14699/24 (режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 124643715), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 (режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126751983) позов (     ) про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду задоволено повністю.

Стягнуто з (     ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з (    ) в розмірі (   ) з відрахуванням з вказаної суми встановлених податків та інших обов`язкових платежів.

На виконання рішень Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 620/11482/24 та від 23.01.2025 у справі № 620/14699/24 виплачено (    ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі № 620/4317/21, за період (    ) у сумі (    ) та за період з (     ) у сумі (    ).

Натомість єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на вказані суми до теперішнього часу не нараховані та не сплачені; відповідні розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску у встановленому законодавством порядку не подані.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи зобов’язана Державна митна служба України нарахувати та сплатити єдиний внесок на середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, виплачений (    ) на виконання рішень Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 620/11482/24 та від 23.01.2025 у справі № 620/14699/24, а також подати до податкового органу відповідну звітність?

Статтею 129¹ Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

При цьому постановою Об'єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (№ 61-25545сво18) зазначено, що «середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника (ст. 236 КЗпП) за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону № 108, тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника».

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).

Крім того, відповідно до п. 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексом. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, із змінами.

Враховуючи зазначене, оскільки сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення незаконно звільненого працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, то сума такого середнього заробітку не є базою нарахування єдиного внеску.

При цьому роботодавець як податковий агент зобов'язаний при нарахуванні зазначеного доходу на користь фізичної особи виконати усі функції, визначені Кодексом, а саме здійснити нарахування (утримання) та перерахування до бюджету податків і зборів, а також надати відповідну звітність до контролюючого органу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.