Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.02.2026 р. № 654/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення                            щодо податкових наслідків з податків і зборів в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством опрацьовуються окремі питання, пов’язані з проведенням реорганізації підприємства шляхом виділу, а саме:

1) чи підлягає оподаткування ПДВ операція з передачі за розподільчим балансом частини майна від платника ПДВ, який реорганізується шляхом виділу, до новоутвореної юридичної особи, що створена в результаті такого виділу;

2) якими законами слід користуватися Товариству при визначенні терміну реорганізація юридичної особи шляхом виділення у розумінні норм підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ;

3) чи застосовуються норми підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ до операції з реорганізації юридичної особи шляхом виділення якщо в результаті такої реорганізації не відбувається передачі частини майна юридичної особи (платника податків), що реорганізується до статутного капіталу новоутвореної юридичної особи (платника ПДВ);

4) у разі неможливості застосування Товариством норм підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ як визначати базу оподаткування ПДВ відповідно до статті 188 розділу V ПКУ в описаній у зверненні ситуації;

5) на яку дату визначається балансова (залишкова) вартість активів за даними бухгалтерського обліку в описаній у зверненні ситуації;

6) як оподатковується податком на прибуток операція з передачі за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків від платника податку на прибуток, який реорганізується шляхом виділу, до новоутвореної юридичної особи, що створена в результаті такого виділу;

7) чи має право платник податку на прибуток, який реорганізується шляхом виділу, зменшувати фінансовий результат до оподаткування на суму залишкової вартості основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 розділу ІІІ ПКУ, виходячи з їх залишкової вартості, визначеної з урахуванням положень статті 138 розділу ІІІ ПКУ, в періоді переведення до складу активів, утримуваних для продажу;

8) чи має право платник податку на прибуток, який реорганізується шляхом виділу, зменшувати фінансовий результат до оподаткування на суму залишкової вартості основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 розділу ІІІ ПКУ, виходячи з їх залишкової вартості, визначеної з урахуванням положень статті 138 розділу ІІІ ПКУ, в періоді вибуття зі складу активів при передачі до новоутвореної юридичної особи в результаті структурної реорганізації;

9) чи проводиться документальна позапланова перевірка платника податку, що реорганізується шляхом виділу, податковими органами при проведенні процедури виділу?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з пунктом 7.3 статті 7 розділу I ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої та другої статті 109 ЦКУ виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом України                  від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).

Виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов’язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього                 (частина перша статті 47 Закону № 2275).

Указом Президента України від 21 липня 2025 року № 538/2025 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.07.2025
«Про запровадження правових і організаційних заходів щодо мораторію на безпідставні перевірки та втручання державних органів у діяльність бізнесу й стимулювання економічного зростання в Україні» (далі – Рішення РНБО).

У Рішенні РНБО надано доручення Кабінету Міністрів України, зокрема, встановити обмеження на проведення перевірок стосовно суб’єктів господарювання, які мають статус авторизованих економічних операторів, та суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику, а також удосконалення методики застосування ризик-орієнтованого підходу під час визначення доцільності перевірок суб’єктів господарювання з метою спрямування заходів контролю на ділянки з високим рівнем ризику порушень податкового та митного законодавства.

У підпункті 19¹.1.1 пункту 19¹.1 статті 19¹ розділу І ПКУ встановлено, що контролюючі органи, визначені у підпункті 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 розділу ІІ ПКУ, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено у статті 78 розділу ІІ ПКУ.

У підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 розділу ІІ ПКУ визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої підстави: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи
(крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 розділу ІІ ПКУ визначено, що під реорганізацією платника податків у такій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає, зокрема, виділення з платника податків інших платників податків, а саме: передачу частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Таким чином, унаслідок виділення створюється новий платник податку, а той, із якого відбувся виділ, не ліквідується.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1               статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі –              Закон № 996)).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону № 996).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом 14.1.9 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу III – сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III ПКУ.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлені статтею 138 розділу ІІІ ПКУ.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 розділу ІІІ ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:

на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 розділу ІІІ ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 розділу ІІІ ПКУ;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті ПКУ, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено пунктом 138.3 статті 138 розділу ІІІ ПКУ.

Згідно з підпунктом 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 розділу ІІІ ПКУ розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1             статті 14 розділу I ПКУ, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв'язку з їх консервацією.

Відповідно до підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 розділу ІІІ ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, а саме:

витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;

витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

При цьому, терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує.

 

Щодо питання 1

 

З огляду на норми підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ операція з передачі частини майна від платника ПДВ, якого реорганізовано шляхом виділу, до новоутвореної юридичної особи, що була створена в результаті такого виділу, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

 

Щодо питання 2

Для цілей застосування норм підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ слід використовувати формулювання «реорганізація платника податків», шляхом виділення, визначене статтею 98 розділу ІІ ПКУ, зокрема у підпункті 98.1.4 пункту 98.1 такої статті ПКУ.

 

Щодо питань 3 і 4

 

Наявної у зверненні інформації недостатньо для надання відповіді на питання 3 і 4, а тому у разі необхідності, Товариство може повторно звернутися до контролюючого органу із відповідним зверненням, що міститиме більш детальний опис та відповідні матеріали щодо розглянутої ситуації (у тому числі на яких умовах здійснюється передача майна).

 

Щодо питання 5

 

Питання визначення балансової (залишкової) вартості активів згідно з правилами бухгалтерського обліку належить до компетенції Міністерства фінансів України.

 

Щодо питання 6

 

Різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з передачі за розподільчим балансом частини майна, прав та зобов’язань при проведенні реорганізації шляхом виділу для платника податку, з якого здійснюється виділ інших платників податків та для новоствореного платника податку, утвореного у результаті цієї реорганізації, положеннями ПКУ не передбачено.

Такі операції відображаються при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.

 

Щодо питань 7 і 8

 

У разі переведення у звітному періоді виробничих або невиробничих основних засобів у групу необоротних активів, утримуваних для продажу, без фактичного продажу таких засобів у цьому періоді платник податку на прибуток, який реорганізується шляхом виділу, не нараховує амортизацію на такі основні засоби та не здійснює коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до пункту 138.1 та пункту 138.2 статті 138                розділу ІІІ ПКУ у такому періоді.

У періоді фактичного продажу основних засобів платник податку на прибуток здійснює коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 розділу ІІІ ПКУ.

При передачі підприємством, яке реорганізується шляхом виділу, по розподільчому балансу новоствореному підприємству основних засобів та нематеріальних активів фінансовий результат до оподаткування не зменшується на суму їх залишкової вартості, визначеної відповідно до              статті 138 розділу ІІІ ПКУ.

 

Щодо питання 9

 

Враховуючи норми підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 та                 підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 розділу ІІ ПКУ, контролюючий орган проводить документальні позапланові перевірки при реорганізації юридичної особи, зокрема якими прийнято рішення про реорганізацію шляхом виділу / поділу, враховуючи нові правила, що передбачають застосування податковим органом, введеної Рішенням РНБО методики ризик-орієнтованого підходу на проведення будь-якої перевірки платника податків,.

 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).