Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.02.2026 р. № 655/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення фізичної особи - підприємця (   ) щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомила, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи. У межах здійснення підприємницької діяльності використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходяться у межах населеного пункту станом на 1 січня звітного року. При цьому зазначені земельні ділянки перебувають у власності або користуванні фізичної особи на підставі зареєстрованих прав та використовуються платником у господарській діяльності як фізичною особою підприємцем.  

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи виникає у платника обов’язок щодо визначення сплати мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) за зазначені земельні ділянки з огляду на те, що такі ділянки знаходяться у межах населеного пункту станом на 1 січня звітного року? 

2. Якими документами (відомостями) для цілей податкового контролю підтверджується факт того, що земельні ділянки знаходяться у межах населеного пункту  (територіальної громади)?

Відповідно до п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу МПЗ – це мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімального податкового зобов’язання, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1
ст. 38¹ Кодексу).

Згідно з абзацом шостим п. 38¹.2 ст. 38¹ Кодексу МПЗ не визначається, зокрема, для:

земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом
на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів.

При цьому п. 64 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що для цілей застосування абзацу шостого п. 38¹.2 ст. 38¹ Кодексу відомості про місцезнаходження земельних ділянок відносно меж населених пунктів визначаються згідно з даними про межі адміністративно-територіальних одиниць, внесеними до Державного земельного кадастру.

У разі відсутності таких даних у Державному земельному кадастрі до земельних ділянок у межах населених пунктів відносяться земельні ділянки, які розташовані на території сіл, селищ, міст, відповідно до даних індексних кадастрових карт (планів) Державного земельного кадастру.

Особливості визначення загального МПЗ платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь визначено               п. 170.14 ст. 170 Кодексу.

Так, згідно з п.п. 170.14.1 п. 170.14 ст. 170 Кодексу для платників
податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне МПЗ визначається контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 Кодексу визначення загального МПЗ фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

МПЗ обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

Таким чином, у разі якщо фізична особа є власником земельних ділянок та/або земельні ділянки знаходяться на праві користування, які віднесені до сільськогосподарських угідь та станом на 1 січня звітного року знаходилися
у межах населених пунктів, то для таких земельних ділянок МПЗ не визначається.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.