Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.02.2026 р. № 665/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ …. (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації із земельного податку та, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є платником єдиного податку та здійснює господарську діяльність відповідно до КВЕД 68.10 – «Купівля та продаж власного нерухомого майна».

У межах провадження господарської діяльності Товариство набуває у власність земельні ділянки (далі – Ділянки) з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, а саме подальшого продажу.

Товариство, посилаючись на норму підпункту  4 пункту  297.1 статті  297 Кодексу, просить надати роз’яснення, чи звільняється воно від сплати земельного податку (далі – Податок) за Ділянки, які перебувають у його власності та придбані з метою подальшого продажу як об’єкт господарської діяльності.

Відповідно до підпункту  261.1.1 пункту  269.1 статті  269 Кодексу платниками Податку є, зокрема власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт  287.1 статті  287 Кодексу).

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині Податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) (підпункт 4 пункту  297.1 статті  297 Кодексу).

Земельним законодавством встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані забезпечувати використання останніх за цільовим призначенням (пункт «а» частини першої статті 91, пункт «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)).

Поряд з цим, у статті  35 Закону України «Про охорону земель» визначено вимоги до власників земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності.

Цільове призначення земельної ділянки – допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1  Закону «Про землеустрій»).

Види цільового призначення земельних ділянок відповідних категорій земель встановлені у Класифікаторі видів цільового призначення земельних ділянок додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  17 жовтня            2012 року №  1051 (зі змінами).

Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру (частина четверта статті  20 Земельного кодексу).

Земельним законодавством не встановлений вид цільового призначення земельних ділянок для використання їх в господарської діяльності для перепродажу.

З наведеного вбачається, що земельні ділянки, придбані з метою подальшого їх перепродажу та визнаються товаром, не вважаються такими, що використовуються для провадження господарської діяльності.

Враховуючи зазначене, Товариство може скористатися звільненням від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з Податку, передбаченим підпунктом  4 пункту  297.1 статті  297 Кодексу, виключно за таку земельну ділянку, на який Товариство здійснює господарську діяльність (крім діяльності з надання їх в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування), зокрема, на якій розташований офіс Товариства.

За Ділянки, придбані для їх подальшого продажу, у Товариства виникає обов’язок з нарахування та сплати податкових зобов’язань з Податку на загальних підставах за період їх фактичного перебування у власності Товариства.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті  52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця  індивідуальна  податкова консультація  діє  до  зміни/втрати  чинності  норм  законодавства, щодо  яких  надано  індивідуальну  податкову  консультацію.