Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.02.2026 р. № 695/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, фізичною особою – громадянином та резидентом України, планується здійснити внесок належних платнику майнових прав до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ).

Зазначені майнові права (актив нематеріального характеру, зокрема право на об’єкт інтелектуальної власності) були раніше набуті і наразі мають істотно вищу ринкову вартість. Внесення планується за Актом про грошову оцінку складеним уповноваженим органом. В обмін на вклад платник отримує корпоративні права – частку у статутному капіталі ТОВ, пропорційну вартості внеску, і стане учасником цього ТОВ. Відповідно до частини другої ст. 115 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) внеском до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. З моменту внесення зазначені майнові права переходять у власність ТОВ (відповідно до частини першої ст. 115 ЦКУ товариство набуває право власності на майно, передане як вклад), а власність платника на них припиняється.

У подальшому планується відчуження отриманих корпоративних прав – продаж належної платнику частки у статутному капіталі цього ТОВ на користь юридичної особи – нерезидента. Продаж частки передбачається за ринковою домовленою ціною (в іноземній валюті), розрахунки за договором купівлі-продажу корпоративних прав будуть здійснюватися за межами України (коштами, що перераховуватимуться нерезидентом на мій рахунок за кордоном).

Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Внесення майнових прав до статутного капіталу: Чи вважається операція внесення платником майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності чи іншого майна (об’єкту нерухомості, торгівельної марки, рухомого майна, прав вимоги та інш.) до статутного капіталу ТОВ їх реалізацією (продажем) в розумінні Кодексу, зокрема п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та розділу IV Кодексу? Чи прирівнюється передача права власності на майнові права до ТОВ в обмін на корпоративні права до продажу такого майна для цілей оподаткування, чи ця операція розглядається як придбання інвестиційного активу (частки в ТОВ) без виникнення оподатковуваного доходу?

2. Оподаткування внеску при перевищенні первісної вартості: Чи виникає у фізичної особи – резидента оподатковуваний дохід з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на момент внесення майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності чи іншого майна (об’єкту нерухомості, торгівельної марки, рухомого майна, прав вимоги та інше) до статутного капіталу, якщо оціночна вартість цього внеску згідно висновку оцінки перевищує первісну вартість майна? Чи підлягає оподаткуванню різниця між домовленою грошовою оцінкою внесених прав та понесеними мною витратами на їх придбання, чи весь приріст вартості при внесенні майна звільняється від оподаткування на підставі п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу?

3. Документальне підтвердження інвестиційних витрат: Які документи будуть належним підтвердженням понесених витрат на придбання інвестиційного активу – корпоративних прав (частки в ТОВ), отриманих в обмін на майновий внесок? Чи є Акт грошової оцінки майнового вкладу єдиного учасника, складений при внесенні майна (земельної ділянки, об’єкту нерухомості, торгівельної марки, рухомого майна, прав вимоги та інше) до статутного капіталу, документом, що підтверджує вартість набуття корпоративних прав, у розумінні абзацу дев’ять п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу? Чи достатньо для цілей п. 170.2 ст. 170 Кодексу рішення загальних зборів учасників про затвердження грошової оцінки внеску, актів оцінки майна та акту приймання-передачі, що підтверджують вартість переданого майна, щоб вважати цю суму витратами на придбання частки?

4. Оподаткування доходу від продажу частки нерезиденту: Як визначається об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором при продажу корпоративних прав, отриманих внаслідок внесення майна, юридичній особі – нерезиденту, якщо розрахунок за частку здійснюється за межами України? Чи підпадає такий дохід під оподаткування як інвестиційний прибуток (відповідно до п. 170.2 ст. 170 Кодексу – з різниці між доходом від продажу та документально підтвердженими витратами на придбання частки) чи як іноземний дохід (відповідно до п. 170.11 ст. 170 Кодексу – з повної суми, отриманої від нерезидента без врахування витрат)? Яка саме сума у цьому випадку вважатиметься базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором? Хто виступає податковим агентом при такій операції та яким чином має сплачуватися податок з доходу від продажу частки: чи зобов’язаний нерезидент-покупець утримувати податок при виплаті, чи сплата податку здійснюється самостійно фізичною особою (через декларування інвестиційного прибутку за підсумками року)?

5. Уникнення подвійного оподаткування: Якщо дохід від продажу частки буде вважатися іноземним доходом (у зв’язку з перерахуванням коштів з-за кордону) або якщо з цього доходу буде сплачено податок за кордоном, чи матиме платник право скористатися механізмом зарахування сплаченого за кордоном податку в рахунок українського податку на доходи фізичних осіб? Який порядок можливого застосування п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу та положень міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування (за наявності договору з державою резиденції покупця) щодо заліку податку, сплаченого за кордоном із доходу від відчуження корпоративних прав.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого
2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).

Згідно зі ст. 12 Закону № 2275 розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Відповідно до ст. 13 Закону № 2275 вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658).

Відповідно до ст. 3 Закону № 2658 оцінка, зокрема, майна – це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно – правовими актами, зазначеними в ст. 9 Закону № 2658, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

Статтею 7 Закону № 2658 визначено випадки проведення оцінки майна.

Так, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов’язковим, зокрема, з метою оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.

Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою (ст. 21 Закону № 2275).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Щодо першого та другого питань

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного капіталу юридичної особи – емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права (п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Відповідно до п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у
п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Таким чином, сума немайнового внеску (майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності), яка визначена на підставі акту (звіту) оцінки, платника податку – фізичної особи до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на корпоративні права, не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Щодо третього, четвертого та п’ятого питань

Відповідно до п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Згідно з п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Відповідно до п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм п.п. 170.2.4 – 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Ставка податку на доходи фізичних осіб для доходу у вигляді інвестиційного прибутку становить 18 відсотків (п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу).

Крім того, об’єктом оподаткування військовим збором, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно з п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу якщо згідно з нормами
розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) передбачено ст. 179 Кодексу.

Таким чином, норми розділу IV Кодексу щодо оподаткування інвестиційного прибутку чітко визначають, що базою оподаткування за операціями з продажу інвестиційного активу, є позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу. Тобто положення п. 170.2 ст. 170 Кодексу не ставлять у залежність застосування правил оподаткування, визначених для інвестиційного прибутку, від того, на користь резидента чи нерезидента здійснюється продаж інвестиційного активу (цінних паперів юридичної особи – резидента України).

Крім того, юридична особа – резидент виконує функції податкового агента лише в частині відображення доходу від операцій з інвестиційними активами у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами.

Документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав), мають бути документи, що засвідчують факт передачі майна, як вкладу до статутного капіталу товариства, зокрема, акт приймання-передачі майна, за умови, що він містить усі реквізити, визначені ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року
№ 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», звіт про оцінку (акт оцінки) та рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження грошової оцінки вкладу та інші документи первинного обліку.

Крім того, зауважуємо, що під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4
ст. 164 Кодексу). Тобто при обчисленні інвестиційного прибутку враховується валютний курс Національного банку України окремо на дату отримання доходу та дату фактично понесених витрат.

Разом з цим наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжуються.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.