Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.02.2026 р. № 708/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

 

 

 

  Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» щодо амортизації транспортного засобу, який перебуває у власності підприємства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, ТОВ «» (далі – ТОВ1) придбало у ТОВ «» автомобіль Mercedes-Benz V-Class. 25.08.2025 ТОВ1 продало ТОВ частку 51% у праві власності на транспортний засіб. 28.08.2025 ТОВ продало ТОВ1 частку 46% у праві власності на транспортний засіб.

        ТОВ володіє 5% частки у праві власності на транспортний засіб, а ТОВ1 володіє 95% частки. Транспортний засіб зареєстрований у сервісному центрі МВС на ТОВ у зв’язку з використанням державних номерних знаків, що належать ТОВ.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

        1. Хто є платником податку з транспортних засобів відповідно до ст. 267 Кодексу у разі спільної часткової власності на транспортний засіб та його реєстрації за одним із співвласників?

        2. Яке підприємство повинно відображати транспортний засіб у складі основних засобів з урахуванням часток у праві власності?

        3. Яким чином у зазначеній ситуації визначаються податкові наслідки з податку на прибуток підприємств, зокрема, щодо нарахування амортизації?

 

        Відповідно до частини другої ст. 355 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно частини першої та другої ст. 356 ЦКУ власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (частина друга ст. 358 ЦКУ).

        Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (частина перша ст. 360 ЦКУ).

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів (частина перша ст. 362 ЦКУ).

Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (частина перша ст. 363 ЦКУ).

        Щодо питання 1

Порядок нарахування та сплати транспортного податку врегульовано у ст. 267  Кодексу.

Згідно з п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Кодексу платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Кодексу є об’єктами оподаткування.

Відповідно до п.п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 Кодексу платники транспортного податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму такого податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388                                 (зі змінами) (далі – Порядок), визначається, зокрема, що порядок є обов’язковим для всіх юридичних і фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють їх чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов’язки та реалізують права таких власників у межах наданих їх повноважень. Транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх  письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб із зазначенням адреси місцезнаходження юридичної особи, за якою реєструється транспортних засіб, а  щодо інших  співвласників робиться відповідний запис в реєстраційних документах (свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу  або тимчасовому реєстраційному талоні) (пункти 2, 6, 24 Порядку). 

Враховуючи зазначене, у разі наявності декількох співвласників, які мають  спільну часткову власність на легковий автомобіль, платником транспортного податку буде визначатися той власник (співвласник), інформація про якого міститься в реєстраційних документах та за яким здійснено державну реєстрацію такого автомобіля.

Водночас зазначаємо, що  Кодексом не регулюється питання використання транспортного засобу у разі спільної часткової власності та справляння  транспортного податку окремо  з кожного співвласника.

Щодо питань 2, 3

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства  за  первісною  вартістю (п. 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.05.2000 за № 288/4509).

Відповідно до п.п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Кодексу амортизація –систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлені ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених
п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3
ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 Кодексу визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.

Згідно з п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема,

витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;

на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Термін «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) передбачені п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Так, до групи 5 належать транспортні засоби з мінімально допустимим строком корисного використання 5 років.

Отже, для цілей податкової амортизації враховується вартість основних засобів (у вашому випадку автомобіля), що обліковується у кожного власника у складі основних засобів у розмірі частки, визначеної згідно з договором, за умови, що вартість такої частки відповідає вимогам п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та використовується у господарській діяльності кожного власника.

Разом з тим, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів, які призначені для використання в господарській діяльності платника податку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується  на суму розрахованої амортизації основних засобів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

Отже, з питання порядку розрахунку амортизації основних засобів у бухгалтерському обліку доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Водночас зазначаємо, що у зверненні ТОВ недостатньо інформації для надання індивідуальної податкової консультації в повному обсязі, оскільки відсутня форма права власності, за якою передається транспортний засіб (право спільної  часткової чи  право спільної сумісної власності).

        Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).